«Наражати своє життя на небезпеку за 7−8 тисяч гривень — поза межами здорового глузду»
Одна з причин негативних явищ в українському війську — низькі зарплати контрактників, через які з армії звільняються найкращі…
Дідівщина і побори у 45-й окремій артилерійській бригаді, що дислокується на Яворівському полігоні, про які стало відомо через побиття солдата В’ячеслава Явного, оголили одну з найболючіших проблем сучасної української армії. І це — кадрова проблема.
П’ятий рік країна воює. І шансів, що ця війна може скінчитися швидко, небагато. Звісно, воюючій державі потрібна чисельна і потужна армія. Україні довелось відновлювати власні збройні сили майже з нуля, з руїни, яку залишили після себе міністри оборони часів президентства Януковича. Без ентузіазму і патріотизму українців, які добровільно пішли захищати свою землю, цього би зробити не вдалося.
Але довго «їхати» на одному патріотизмі не можна. Бо найщиріший патріот — це жива людина, яка повинна забезпечувати і себе, і своїй сім’ї гідне життя. Саме контрактна армія мала би це питання вирішити. Але, на жаль, не так сталось, як гадалось…
Патріотизм патріотизмом, але матеріальний фактор не є другорядним для багатьох військовослужбовців. Зарплати контрактників, які ще рік тому вважалися цілком пристойними (солдат — 7−8 тисяч, офіцер — 10−11 тисяч гривень), нині на ринку праці стають неконкурентними. Зарплати військових не встигають за ростом зарплат у цивільному секторі. За останні півроку у приватному секторі зарплати різко зросли. Особливо це стосується робітничих та малокваліфікованих професій. Це пов’язано з тим, що українці почали масово виїжджати за кордон за заробітки. Тому працедавці в Україні через «не хочу» і «не можу» таки змушені піднімати зарплати, бо працювати нікому.
Натомість в армії зарплати застигли на старому рівні. Командування ще рік тому обіцяло військовим поліпшити їхній матеріальний стан, анонсувало підняття зарплат. Але обіцянки не дотримали. Багато хто зневірився і звільнився. Причому рапорти на звільнення писали якраз найкращі, які розуміли, що зі своєю кваліфікацією легко знайдуть собі високооплачувану роботу у цивільному житті. Як наслідок, якісний склад військових помітно знизився. А ті, хто попрощався з армією, зазвичай відгукуються про неї не вельми схвально, чим створюють негативний образ армії у суспільстві. В умовах гібридної війни це вкрай недобре…
Крім того, виникає ще одна проблема — недоукомплектування. Особливого стимулу йти в армію на контракт у молодих людей немає. Свої сім тисяч він елементарно заробить у цивільному житті, не перевантажуючись. Зараз офіціант, який працює півмісяця, заробляє більше. Вже не кажу про охоронця у супермаркеті, який на робочому місці, по суті, нічого не робить. Тому в армію на контракт значною мірою пішли ті хлопці, які не знайшли себе у цивільному житті. А через те, що військкомати катастрофічно недовиконують плани з комплектації, беруть усіх без особливого розбору.
Траплялися випадки, коли в армію брали і колишніх засуджених, і наркоманів…
Тобто проблема комплектації армії у тому, що женуться за кількістю за рахунок якості. Ту ж 45-у артилерійську бригаду комплектували, скажемо м’яко, з великою бідою. Наслідок дався чути.
Нарешті зрозуміли це і у високих армійських кабінетах. Міністр оборони Степан Полторак написав листа прем’єр-міністру Володимиру Гройсману з проханням збільшити військовим зарплати. Міністр наголошує, що саме низькі зарплати є основною причиною звільнення військовослужбовців. Лише з початку цього року з армії звільнилося понад 11 тисяч солдатів-контрактників та офіцерів. У міністерстві прогнозують, що до кінця року звільниться ще 18 тисяч військових. Міністр просить з 1 жовтня цього року рядовому солдату-контрактнику підняти зарплату до 9 тисяч, а офіцеру до 15,3 тисячі гривень. Для цього з бюджету треба виділити додатково 4,5 млрд. гривень. Наразі Гройсман мовчить. Мабуть, думає, де взяти ці гроші…
Коментар для «ВЗ»
Сергій Грабовський, військовий експерт
— Радше, виняток. В умовах, коли армія веде бойові дії, якщо солдат знаходиться поза зоною бойових дій, то об’єктивно починає розслаблятися.
Саме це сталося у 45-й бригаді. Там, грубо кажучи, розслабилися. Відтак повилазили усі задавнені болячки.
Але треба розуміти, що армія — віддзеркалення суспільства. Мерзотники і негідники існують у будь-якому прошарку нашого суспільства. Є вони і у збройних силах. Зрештою, кожен випадок треба розглядати окремо. Але казати, що такі явища є звичними для нашої армії, не можна у жодному випадку, інакше армії де-факто не було б, вона би просто розбіглася. Якщо такі факти виявляються, на них є адекватна реакція, це значить, що цьому приділяється увага. Звісно, хотілось би, щоб цьому приділялася більша увага. Тоді, можливо, цього не сталось би…
— Одна з причин таких негативних явищ в армії — низькі зарплати. Як наслідок, контракт підписують не найкращі представники українського суспільства…
— Щодо зарплат, то на ринку праці ситуація складається не на користь військовослужбовців. Наражати своє життя на небезпеку за 7−8 тисяч гривень — поза межами здорового глузду. Влада повинна розуміти, що це питання має бути негайно вирішене. Зарплати військовослужбовців мають бути щонайменше вдвічі, а краще утричі вищими, ніж відповідні зарплати у цивільному житті. Наприклад, водій-військовий має отримувати вдвічі більше, ніж водій на приватній фірмі. Тому що рівень навантаження, ризиків є значно більший. Те саме стосується й офіцерів. Рівень відповідальності офіцера, особливо польової ланки, настільки вищий від рівня, скажімо, менеджера середньої руки, що немає про що й казати. Неприпустимо, аби полковник, який пройшов бойові дії, отримував максимум 15−17 тисяч. Це смішно!
Навіть взяти простого лейтенанта — командира взводу. На його відповідальності десятки одиниць зброї, велика кількість матеріальних засобів — від ковдр до танків. При цьому його зарплата 9−11 тисяч! Це знущання над армією, яка веде бойові дії!
І тут не може бути жодних виправдань, мовляв, у бюджеті бракує грошей, бо армія забезпечує усім нам спокійне життя. Цю ситуацію треба виправляти негайно, оскільки знаю, що багато хлопців, багато фахівців не бачать себе у такій армії. Тут ще важливий родинний фактор. Дружина має усі підстави казати чоловікові-військовослужбовцю, мовляв, ти у будь-який момент можеш лишити нас сиротами, а твій сусід, не докладаючи великих зусиль, отримує на звичайній роботі більшу зарплату. Армія має бути елітою суспільства, військові мають отримувати такі зарплати, щоб могли забезпечити комфортне життя своєї родини, бо часто дружини військовослужбовців у силу суб’єктивних обставин не мають можливості знайти собі роботу за фахом.
— Ганебні факти знущань і поборів, які випливли в 45-й бригаді, в умовах війни можна прирівняти до диверсії або державної зради?
— Не треба згущувати фарби. Але за подібні злочини під час ведення бойових дій при покаранні варто використовувати подвійний коефіцієнт. Тобто якщо в умовах мирного часу за такий злочин передбачене покарання, скажімо, три-п'ять років позбавлення волі, то в умовах війни — 6−10 років. Без права помилування.
