Сагринь, Гончий Брід, Олика… Тернистий шлях до прощення і примирення
Президент України закликав польську владу до порозуміння у чутливих питаннях спільної історії
11 липня в Україні і Польщі згадуватимуть сумну дату — 75-ті роковини з часу великої драми в історії українського і польського народу, яка отримала назву «волинська трагедія». Тоді, влітку 1943-го, і пізніше, у 1944-му, внаслідок підживлених зовні міжетнічних провокацій з обох сторін загинуло тисячі громадян української і польської національностей.
Науковці, представники влади, політики оперують різними цифрами жертв, приправляють оцінку тих подій великими емоціями. Багато хто досі використовує цю трагедію у своїх кон’юнктурних планах, розпалюючи напруження у відносинах між нашими країнами. Це тільки роз’ятрює старі рани. Напередодні сумного ювілею президент України Петро Порошенко і його польський колега Анджей Дуда вшанували пам’ять полеглих у тій масакрі. Але чи стали ці офіційні заходи кроком до швидшого порозуміння?
Керівники обох країн говорили про великий біль, скорботу від понесених втрат, про історичну правду, про уроки минулого, які мають винести сучасники. Було би правильно, якби казали це, перебуваючи поруч один з одним, пліч-о-пліч. На жаль, Анджей Дуда молився і клав квіти окремо від Петра Порошенка. У кожного були свої акценти. І це почасти зрозуміло: у керівництва Польщі та України різні погляди на першопричини конфлікту 75-річної давності і на шляхи до порозуміння.
Петро Порошенко відкрив меморіал убитим українцям у селі Сагринь (Холмщина). Тут 10 березня 1944 року підрозділи Армії Крайової (якою керував польський уряд у вигнанні) і польські «хлопські батальйони» знищили, за різними даними, від 800 до 1240 осіб мирних жителів.
Схожа трагедія була і у селі Гончий Брід на Волині, де теж побував глава держави. Коли український лідер поминав ці жертви, президент Польщі Анджей Дуда окремо клав вінок на цвинтарі у волинському селі Олика. Раніше тут було польське село Покута. Вину за знищення під час війни його населення Дуда поклав на українських націоналістів. Їхні дії під час волинських подій він назвав «етнічними чистками». На переконання польського президента, «йшлося про те, щоб усунути поляків з тих теренів». Мовляв, відповіддю на ці дії були акції у відповідь з польського боку. Дуда говорив про «вражаючу диспропорцію»: за його словами, під час волинської трагедії загинуло близько 100 тисяч поляків і близько 5 тисяч українців…
Вітчизняні історики називають наведені вище цифри, як і багато інших, озвучених поляками фактів, маніпулятивними. Минулої неділі президент Петро Порошенко закликав польську сторону не вдаватися до спекуляцій, односторонніх оцінок нашого спільного історичного минулого. Вкотре запропонував не політизувати історію, а доручити ретельно вивчати її науковцям — «щоб не передавати у спадок ані молодим українцям, ані молодим полякам міфи про трагічні періоди спільної історії, і не дозволити конфліктам минулого роз’єднувати майбутнє». «Я переконаний, що і в польському, і в українському суспільстві є достатньо мудрості, аби зрозуміти, що будь-яке протистояння між нами точно послаблює нас, — заявив Петро Порошенко. — Послаблює сааме тоді, коли перед обома нашими країнами постала спільна загроза зі Сходу, коли гібридна війна, розгорнута протии України, поширюється Кремлем на всю Європу. І будь-які прояви використання будь-якими політичними силами історичної пам’яті задля підвищення своїх рейтингів є абсолютно неприйнятне».
Петро Порошенко закликав польських парламентаріїв переглянути законодавство про Інститут національної пам’яті, яке містить необ’єктивні оцінки українців. З іншого боку, висловився за відновлення пошуково-ексгумаційних робіт на місці польських поховань в Україні. Тобто зробив ще один крок до порозуміння.
Чи зреагує Варшава на жести доброї волі з Києва?
