«Я поки що живий. Не дочекаються!»

У російського диктатора Володимира Путіна і його режиму могло б стати на одного непримиренного опонента менше. У вівторок пізно увечері авторитетні видання повідомили: у Києві вбито журналіста Аркадія Бабченка. Подія, звісно, схвилювала усіх. А менш ніж за добу після цієї приголомшливої звістки з’явилася інша — про похорон Аркадія Бабченка, якого не буде.

За день до своєї «загибелі» Аркадій Бабченко у соцмережах написав, що «довірена особа російського президента у відкритому доступі» розміщує пропозицію про його вбивство. Причин для злоби на свого співвітчизника Бабченка у Москви було більш ніж достатньо. Гостре слово цього письменника, військового публіциста, громадського діяча дошкульно било по господареві Кремля. Значно дошкульніше, ніж міжнародні санкції. За п’ять днів до того, як стрічки новин заполонила жахлива звістка про «вбивство» журналіста, колишній правник Бабченко на своїй сторінці у Facebook спрогнозував майбутній вирок російському президенту. Коментуючи повідомлення Міжнародної слідчої групи про те, що малайзійський Боїнг МН17 у липні 2014 року збито з ракетної установки «Бук», яка була на озброєнні 53-ї зенітної бригади під російським Курськом, Бабченко підсумував: «Ну ось і все. Доведено юридично. Далі — суд. Можливо, трибунал». Для підсилення своєї думки опальний московський журналіст помістив колаж: зала Міжнародного суду, а на лаві підсудних — пригнічений Путін…

Бабченко звинувачував кремлівського самодержця прямо, без натяків. Прочитайте ці рядки: «Поки є Володимир Путін, у Росії війна буде завжди.

Ніяких інших інструментів для утримання ситуації у країні і збереження впливу на суспільство, крім війни, у нього не залишилося. Зараз війну перенесено у Сирію і на кілька років військовий порядок денний забезпечено. Якщо там щось піде не так, не виключаю переносу театру військових дій назад, на Донбас…".

У Москві проти Бабченка порушили кілька кримінальних справ, бо бачили у ньому іноземного шпигуна, який «розвалював велику країну». Через відверті погрози Аркадій змушений був емігрувати. Жив у Чехії, в Ізраїлі, у Сирії, у серпні минулого року перебрався до Києва. На кримськотатарському телеканалі ATR вів власну програму.

Після містичного блогу Аркадія Бабченка про те, як йому вдалося обдурити смерть, здавалося: він щось передчував. У дописі згадав 29 травня 2014 року, фронтовий тоді Слов’янськ, коли як військовий журналіст попросився у вертоліт до легендарного генераладесантника Сергія Кульчицького. Той не взяв його на борт — через перевантаження. А невдовзі надійшло повідомлення, що цей гелікоптер підбили окупанти, і всі його 14 пасажирів загинули…

«Аркадія Бабченка застрелили 29 травня увечері, на порозі його тимчасового дому на лівому березі Києва, коли повертався з хлібного магазину», — жахливі подробиці про убивство журналіста одна за одною поповнювали стрічки новин, викликаючи у небайдужих біль утрати і гнів, адресований кровожерливому диктатору Путіну, який так жорстоко і холоднокровно розправляється з неугодними. Бабченко приїхав з відрядження, заглянув на кілька хвилин до хати і незабаром збирався у гості до друзів. З розповіді близьких репортера, його дружина Ольга, яка саме повернулася з Москви, у той момент перебувала у ванній кімнаті. Коли почула дивні звуки за дверима, вибігла на сходовий майданчик — і побачила чоловіка у калюжі крові. Викликала «швидку», однак живим до лікарні Бабченка не довезли. Чотири постріли у спину не дали шансу на життя. На основі опитування свідків і записів відеокамер спостереження поліція склала фоторобот потенційного вбивці.

Коментуючи «смерть» журналіста, аналітики були майже одностайними у своїх висновках: Аркадій Бабченко став черговою жертвою російських спецслужб — після розправи над журналістом Павлом Шереметом, екс-депутатом Держдуми Дмитром Вороненковим, чеченською активісткою Аміною Окуєвою. Ці громадяни РФ свого часу знайшли політичний притулок в Україні. Але і сюди дотягнулися щупальця ФСБ. Російський політикопозиціонер, чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров зауважив: «Вбивство — це звичне діло для Путіна в Україні, у Великій Британії, у США… Після вбивства 298 людей на МН17 чому Путін повинен хвилюватися (через вбивство Бабченка. — І. Ф.)?» .

Прямолінійним був і російський журналіст Олександр Невзоров: «Це той рідкісний випадок, коли все відразу зрозуміло. Кримінальники, які захопили Донбас, відімстили Бабченку за все, що він про них думав і писав. Відмиватися від Аркадієвої крові буде важче, ніж від сотні Скрипалів».

Поки у Кремлі смакували подробиці ще одного кривавого злочину, зловтішаючись черговим «хрестиком» у списку «на знищення», у СБУ перервали цю маніяцьку «трапезу». Бабченко живий, повідомили на брифінгу.

Ні, кілер не промахнувся. І лікарі не сотворили диво, повернувши смертельно пораненого журналіста з тамтого світу. Вбивство Аркадія Бабченка було несправжнім, частиною спецоперації, яку СБУ готувала два місяці, аби затримати того, хто планував уже неінсценований замах на журналіста.

Як заявив на брифінгу голова СБУ Василь Грицак, душогуба, на якого полювали, затримали. Це завербований російськими спецслужбами громадянин України, який для реалізації злочину знайшов виконавця (за інформацією СБУ, колишнього учасника АТО). Життя Бабченка замовники оцінили у 40 тисяч доларів.

Але виконати криваве замовлення і втекти з України «завербованець» не встиг. Отримавши інформацію про підготовку замаху на Бабченка, СБУ провела спецоперацію, влаштувавши інсценування вбивства журналіста.

«Мене посвятили у курс справи місяць тому. За цей місяць я бачив, як хлопці працювали, як вони рили носом, як буйволи, орали. Результатом стала спецоперація. Людину взяли. Вона вже перебуває під вартою. Всі докази очевидні, — розповів Аркадій Бабченко, вийшовши перед журналістські камери після свого „воскресіння“. — З російського боку тиснули із замовленням, на виконання дали три тижні. Підганяли, мабуть, до Ліги чемпіонів».

Аркадій вибачився перед усіма, для кого звістка про його смерть стала ударом. І резюмував, звертаючись до тих, хто волів би побачити його похорон: «Не дочекаються!».