Передплата 2024 «Добре здоров’я»

«Реінтеграція» Донбасу: за і проти

Нова законодавча ініціатива може прискорити завершення війни на сході України, вважають у владі.

Чи не головним питанням порядку денного осінньої сесії Верховної Ради, яка стартує наступного тижня, стане підготовлений “на 99,9%” робочою групою ВР, МЗС, за участі РНБОУ законопроект про реінтеграцію Донбасу. Його внесення анонсували у президентській фракції. Там повідомили, що зміст цього законопроекту відповідає Мінським угодам, з ним ознайомлено керівництво країн-членів “нормандської групи”, й воно начебто підтримало його положення. За словами представників “Блоку Петра Порошенка”, парламентського Комітету з питань національної безпеки і оборони, ухвалення закону створить всі необхідні засади для відсічі ворогу, у тому числі — на дипломатично-політичному, правовому фронті, щоб Росія не мала підстав послуговуватися надуманим терміном “громадянський конфлікт”.

Ключовими тезами документа стануть положення про те, що “Донбас — це Україна”, “Росія - країна-агресор”, а непідконтрольна нині Україні частина Донецької та Луганської областей - “тимчасово окуповані території”. Окрім іншого, документ покликаний надати правовий статус застосуванню Збройних сил при звільненні цих окупованих територій без оголошення стану війни. Очікується, фрагменти пропонованого законопроекту президент озвучить у своєму посланні до Верховної Ради. За прогнозами, законопроект ухвалять “зі скрипом”. Не з усіма його положеннями погоджуються експерти, зокрема, військовий аналітик, виходець з Луганська Дмитро Снєгирьов.

- Законопроект про реінтеграцію Донбасу вносять з великим запізненням, - вважає пан Дмитро. - Його потрібно було ухвалювати ще три роки тому, з початком російської агресії. Нинішня його поява — реакція на настрої у суспільстві, спроба знизити градус негативних емоцій напередодні можливих виборів.

На четвертому році війни у нашої влади, на жаль, немає цілісного бачення того, що відбувається на сході, відсутня стратегія вирішення цієї проблеми. Попри те, що у законопроекті пропонується визнати Росію агресором, нашу війну проти неї чомусь делікатно називають самообороною. Дурня повна! Це намагання прийняти соломонове рішення: з одного боку, назвати речі своїми іменами, а з іншого — не дати можливості зруйнувати свій власний бізнес на території Російської Федерації. Бо за адекватних кроків при агресії ворога будь-які торгові відносини окремих представників влади з РФ стали б неможливими...

- У разі ухвалення цього законопроекту, що може змінитися?

- Серед іншого, у проекті закону йдеться про передачу Генштабу ЗСУ функцій, які раніше при проведенні АТО виконувала СБУ. Це логічно, але знову ж таки — зроблено із запізненням. Служба безпеки не може керувати військовими підрозділами, планувати і вести як процес активної оборони, так і звільнення окупованих територій. Це не притаманна СБУ функція. Нині такий перерозподіл повноважень подають як досягнення влади. А я вважаю, що це був її прорахунок, коли військові ставали заручниками прийняття тих чи інших політичних рішень...

Про розширені повноваження президента щодо введення воєнного стану на окремих територіях. Це положення вже закріплено у Конституції. Президент у нас — Верховний Головнокомандувач, має усі повноваження вводити чи скасовувати воєнний стан. Також в Основному Законі чітко прописано рамки застосування президентом Збройних сил. Схоже на те, що законом у нас намагаються підім’яти основні положення Конституції. Але так не можна будувати правову державу...

- У Росії вкрай нервово зреагували на нову ініціативу Києва. Чи не може статися так, що у Москві “образяться”, розцінять цей закон як “загрозу національним інтересам” і зроблять болючі для України контрдії — замість прихованого вдадуться до відкритого вторгнення?

- Що значить “образяться”? Які ще “контрдії”? Хіба це “прихована агресія”, якщо 10 відсотків нашої території окуповано Росією? Президент і спецслужби України кажуть про присутність трьох тисяч кадрових військових РФ у Донбасі (цифри вважаю заниженими). Що це, як не факт прямої військової агресії проти України з боку Росії. Що у нас роблять військові цієї країни?

Те саме стосується окупованого Криму — там розміщено російські військові бази, півострів зробили федеральним округом Росії. Тим самим Кремль засвідчив факт військової агресії проти суверенної України, анексії українських земель.

Нас лякають прямою військовою інтервенцією Росії. Вважаю, що вона не відбудеться. Кремль реалізує сталінський сценарій, який уже відпрацьовано у Придністров’ї, Абхазії, Південній Осетії. Путіну не потрібна вся Україна — він хоче мати зону постійної нестабільності, яка не дозволить нам інтегруватися в ЄС і НАТО. Кремль прагне залишити за собою плацдарм впливу на прийняття політичних рішень — як усередині держави, так і при визначенні Україною її зовнішніх векторів.

- Як корінний житель Донбасу, яким бачите альтернативних шлях реінтеграції в Україну її окупованих земель?

- Саме поняття “реінтеграція” означає процедуру повернення громадянства. Незрозуміло, що мається на увазі. Де-факто цим ми визнаємо, що окуповані території — не наші... Пропоную інше. Розуміючи, що більшість населення на окупованій території має проросійські погляди, не бачу сенсу інтегрувати її зараз в Україну. Тим більше, промисловий потенціал цих територій зруйновано. “Інтегрувавши”, ми у такий спосіб візьмемо на себе весь тягар їх соціально-економічного забезпечення. Пропонував би визнати ці території тимчасово окупованими. Умовна лінія розмежування, яку прокладено відповідно до Мінських домовленостей, мала би стати демаркаційною лінією. Це дасть можливість де-юре визнати Росію агресором. І дозволило б нам згідно з усіма міжнародними угодами, зокрема Женевськими, перекласти відповідальність за соціальне і економічне забезпечення тамтешнього населення на плечі країни-окупанта. Тобто Росії. Одне лише постачання газу в окремі райони Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) забирає з українського бюджету півтора мільярда доларів! Їх можна було б зекономити для розбудови країни. На світло, воду, пенсійне забезпечення в ОРДЛО йде ще приблизно 60 млрд. грн. Кошти, які зараз витрачаємо на підтримку окупованих територій, при їх заощадженні дозволили б переоснастити українську армію, провести необхідні економічні реформи.

- Можливо, ми неправильно зрозуміли — ви, як колишній житель Донбасу, пропонуєте махнути рукою?..

- Не махнути рукою, не віддавати ці землі. А визнати їх тимчасово окупованими. А після того, як українське військо стане міцно на ноги, коли зміцніють всі галузі нашої економіки, звільняти окупований Донбас військово-політичним шляхом. Іншого виходу немає.

Чому наполягаю на військовій константі? Є приклади того, коли українські воїни входять в умовно російськомовні райони, де переважна більшість їх жителів підтримує ідеї “русского міра” — і тоді там починається процес природної міграції зазомбованого населення. Ці люди виїжджають на територію Росії. Це дозволило б нам безболісно, законним шляхом очистити ці території від сепаратистів.

Фото з архіву “ВЗ”.