Порошенко паспорт Міхо дав. Він же і забрав...

Що криється за позбавленням громадянства Михайла Саакашвілі — дотримання законності чи зведення політичних порахунків?

Коли минулої середи колишній голова Одеської облдержадміністрації Михайло Саакашвілі пив ранкову каву у своєму помешканні у мікрорайоні Нью-Йорка Брукліні, його потривожив дзвінок від соратників з України. Новина була неприємною: президент Петро Порошенко позбавив Міхо паспорта з тризубом. Це означатиме, що Саакашвілі більше не зможе ступити на українську землю. Ту саму, де служив в армії, де навчався в одному інституті з Петром Олексійовичем (однокурсником і товаришем), де працював і де у ранзі чиновника-політика мріяв повторити свій “грузинський успіх”. Схоже, український період у біографії Саакашвілі добіг кінця. Цим фактом шоковані і в Україні, і поза її межами.

Виявляється, у всьому винен... народний депутат від Радикальної партії Андрій Лозовий. Це він поцікавився у Генеральній прокуратурі, чи правда, що правоохоронні органи Грузії не раз зверталися до української влади про екстрадицію Саакашвілі — як такого, що вчиняв протиправні дії. Очільник ГПУ Юрій Луценко переадресував листа-запит нардепа у Державну міграційну службу, а вона — у Комісію з питань громадянства при президентові України. Там “після ретельної перевірки” знайшли недостовірні дані в анкеті, яку заповнював Саакашвілі при подачі документів про надання громадянства України. Кажуть, той покривив душею, коли зробив прочерк у графі, де запитували, чи не перебуває під слідством в інших країнах.

На історичній батьківщині Саакашвілі його політичні опоненти, які нині при владі, звинувачують екс-президента Грузії за чотирма статтями Кримінального кодексу. Інкримінують розгін мирної демонстрації і привласнення телекомпанії “Імеді”, побиття у 2005 році депутата грузинського парламенту, розтрату держкоштів на суму, еквівалентну 3,7 млн. євро та зловживання службовим становищем при розслідуванні вбивства банкіра. Якщо б за цими справами були оголошені обвинувальні вироки, Саакашвілі провів би за ґратами 14 років...

В Україні двічі відмовляли грузинській юстиції у проханні депортувати екс-президента у Тбілісі. Більше того, дали йому “броню”. 26 травня 2015 року президент Петро Порошенко видав указ про надання Саакашвілі українського громадянства. А через чотири дні призначив його головою Одеської облдержадміністрації. У різні державні органи України — МВС, НАБУ, Мін’юст, — отримавши такі ж паспорти з тризубом, прийшли працювати інші “грузинські реформатори”. Однак не всі протрималися у своїх кріслах довго. Саакашвілі подав у відставку у листопаді 2016 року — на знак незгоди з політикою центральної влади, яка заважала йому проводити реформи, покривала корупцію. Міхо перейшов у жорстку опозицію до Порошенка, нещадно його критикував. Створив власну партію. “Не вилазив” з телеефірів, на одному каналі навіть започаткував авторську програму. Роз’їжджав по регіонах, створюючи там партосередки. В останні місяці Саакашвілі педалював тему дострокових парламентських виборів. Кажуть, це і переповнило чашу терпіння на Банковій. І там начебто запустили сценарій усунення політичного опонента. Зробили це руками Лозового...

Експерти припускають, що Петро Порошенко домовився з грузинським керівництвом під час свого візиту у Тбілісі 17 липня про позбавлення Саакашвілі громадянства. Грузини буцімто надали Києву “залізобетонні” аргументи проти Саакашвілі. Взамін уряд Грузії начебто мав видати Києву “Льоню-космоса” — столичного екс-мера Леоніда Черновецького, який, за різними даними, осів у Грузії і веде там бізнес. Черновецького, як і його колишнього соратника Олеся Довгого, звинувачують у багатомільйонних оборудках з київською землею, нерухомістю, фінансами...

Політологи називають позбавлення Саакашвілі громадянства політичною розправою, намаганням президента перед виборами прибрати “надто балакучого” суперника. “Саакашвілі змушують брати притулок в Америці і забути про українську політику”, — каже народний депутат Сергій Лещенко. Такої ж думки і його колега Мустафа Найєм: “Позбавлення Михайла Саакашвілі українського громадянства — найдурніше, що можна було придумати. Ознака слабості, яка не прикрашає президента. Дурнішою була тільки посадка в тюрму Юлії Тимошенко у часи Віктора Януковича”. Соратник Саакашвілі Давід Сакварелідзе, дорікаючи Порошенку, заявив, що “Україна отримала чергового Януковича — тільки англомовного”.

Здивовані і на Заході. У французькій пресі випадок із Саакашвілі назвали “несподіваним рішенням, яке не піддається розумінню”.

Сам Михайло Саакашвілі заявив, що не збирається покидати Україну, що і надалі відчуває себе українцем. “Мене хочуть змусити отримати статус біженця, — сказав у відео­зверненні. — Цього не буде! Я не збираюся ніде залишатися і отримувати жоден інший статус! Буду домагатися законного права повернутися в Україну!”.

А тим часом...

Автор великих економічних перетворень у Польщі Лєшек Бальцерович покинув Стратегічну групу радників з підтримки реформ в Україні. Близькі до нього люди кажуть, що Бальцерович не міг погодитися з архаїчними підходами українського керівництва. Зокрема, був обурений тим, що про сумнівну ініціативу уряду підвищити мінімальну заробітну до 3200 грн. дізнався в останню чергу, з преси.

Коментар для «ВЗ»

«Президент показав подвійні стандарти»

Віталій КУЛИК, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства

- Це зведення політичних порахунків! Адміністрація президента і Міграційна служба, видаючи український паспорт Саакашвілі, знали, що проти нього у Грузії висунуто кримінальні звинувачення. Однак тоді це не склало для Банкової жодних проблем. Тепер же “вмикають задню”, кажуть про “порушення процедури”...

- Чим Саакашвілі “не догодив” Порошенку?

- Саакашвілі став “небезпечним тролем” для нашого президента. Діяльність Саакашвілі зводиться до атак на Банкову, на оточення президента, на правлячу коаліцію. Для Порошенка не було електоральної загрози від Саакашвілі. Той не міг претендувати на посаду президента, його перспективи у випадку дострокових парламентських виборів теж були примарними. “Вина” Саакашвілі у тому, що був одним з найбільш яскравих критиків української влади. Саакашвілі виходив за певні рамки.

Я не є великим прихильником Саакашвілі. Вважаю його популістом. Достатньо негативно оцінюю його президентство у Грузії, особливо в останній період. Попри те, вважаю, що факт позбавлення його українського паспорта є політичним переслідуванням.

- Чи не створить Порошенко собі цим рішенням імідж узурпатора?

- Цей крок не принесе Порошенку дивідендів. Але і не вдарить сильно по його позиціях. Саакашвілі уже викликав певну алергію в українському суспільстві, на його підтримку не надто багато людей готові маніфестувати. Це однак підірве політичні перспективи “єврооптимістів”, які ставили на Саакашвілі як на локомотив у майбутній виборчій кампанії. Світові Порошенко показав, що українське законодавство має інструментальний характер: захотів — дав паспорт, захотів — забрав його...

- Чи можливий ексцес в аеропорту при поверненні Саакашвілі до Києва?

- Його паспорт анульовано. Тому не знаю, за якими документами буде вилітати. Не виключаю, що має інші паспорти. Якщо немає — то залишиться “людиною без громадянства” (бо, наскільки мені відомо, відмовився від грузинського).

- Маємо кінець “історії грузинських реформаторів в українській політиціі”?

- Не думаю. Хоча для багатьох “варягів” випадок із Саакашвілі — тривожний дзвіночок. Залишаються “люди команди Саакашвілі” в інших державних органах, які однак не були пов’язані з його політичною силою. Вони знайшли себе, реалізували. Маю на увазі заступника директора НАБУ Гізо Углаву, заступника міністра юстиції Гія Гецадзе.

- Як у політичній хрестоматії можна було б назвати те, що сталося із Саакашвілі?

- Це не правосуддя, а кривосуддя. Подвійні стандарти, які застосовує влада. Це намагання позбутися політичних конкурентів через виштовхування їх з політичного процесу. Не без того, що цим випадком скористається російська пропаганда, яка вкотре пройдеться по лідерах “кольорових революцій”.

Фото з архіву «ВЗ»

Схожі новини