Передплатити Підтримати

Українська «ТРАМПофобія»

Чи виправдані побоювання про те, що після зміни господаря Білого дому Україна дістанеться Путіну як трофей? 

«Тепер Україні точно капець!» - цитую реакцію свого знайомого (який уже кілька років живе і працює в Польщі) на звістку про перемогу Дональда Трампа. Ще б пак: після трампівських компліментів Путіну і путінських Трампу, після «глибоких» роздумів Трампа про щире волевиявлення жителів Криму бути з Росією, після трампівського «ми розглянемо це питання» у відповідь на слова журналіста про готовність визнати окупований Крим російським і зняти з РФ санкції, багатьом закортіло обійняти «американського Жириновського» - за шию і мертвою хваткою. Перемога проросійських кандидатів на президентських виборах у Болгарії і Молдові — ще півбіди.    У Сполучених Штатах — катастрофа! Поки Кремль гримів фанфарами на  честь переможця Трампа, а раша-Жириновський бенкет у Держдумі закатав, українці були, хто - в шоку, хто — у відчаї на межі паніки. Все пропало: Україну з потрухами Путіну здадуть! Чи виправдані перестороги щодо різкої зміни політики США за президентства Трампа?  Чи не зарано у Кремлі руки потирають, розповідаючи про потепління у відносинах між Вашингтоном і Москвою та скасування санкцій, якими США відреагували на російську агресію проти України? Попри всю непередбачуваність Трампа, його політика у президентському кріслі навряд чи перегукуватиметься з виборчою риторикою, прогнозує аналітик з питань міжнародної та безпекової політики Українського незалежного центру політичних досліджень Віталій Мартинюк. 

- Під час передвиборчої гонки Трамп використовував будь-які технології, щоб перемогти, сипав месиджами, які сподобалися б різним групам електорату, аби здобути їхні голоси, - каже експерт. - Коли ж Трамп обійме посаду президента США (інавгурація відбудеться 20 січня 2017 року. - «ВЗ»), буде змушений діяти залежно від того, як складатиметься ситуація. А він, судячи з передвиборчих заяв, повною мірою нею не володів. Трамп буде обмежений у своїх рішеннях і діях запобіжниками, які існують у політичній системі США. Трамп-кандидат і Трамп-президент матимуть багато відмінностей. Це можуть бути дві різні людини. 

- Є побоювання, що з приходом у Білий дім Трампа і зміщенням акцентів на внутрішню політику та безпеку США (таким був наголос під час  виборчої кампанії) українське питання відійде навіть не на третій план. А це саме те, на що сподівається Кремль.

- Пріоритетним інтересом Сполучених Штатів є Близький Схід. Там перебувають американські військовослужбовці, і керівництво США повинне приділяти першочергову увагу саме цьому регіону. Однак Україна залишатиметься для США важливою державою. Вона не на першому плані, але й на задній не відійде, оскільки, як одна з найбільших країн в Європі, має важливий вплив на ситуа­цію не лише у Східній Європі, а й в Євразії загалом. 

- Але цієї паузи може вистачити для того, щоб нею скористалася Росія? 

- Кремль уже використовує це, хоча Трамп ще не вступив на посаду. Свідченням є повідомлення про дзвінок Володимира Путіна Дональду Трампу. Москва продовжує вибудовувати картинку, що переміг проросійський кандидат, хоча назвати Трампа проросійським не можна. В адміністрації Путіна  подали усе так, що телефонна розмова відбулася за взаємною згодою сторін. Наче це не Кремль попросив, а була взаємна зацікавленість. Цим намагаються продемонструвати, що між Москвою і Вашингтоном починають налагоджуватися конструктивні відносини, які будуть вигідні Росії.  

Трамп, судячи з його заяв і з того, що робили його попередники, спробує вирішити ряд міжнародних питань з Москвою саме шляхом переговорів і діалогу. Це робив Обама, коли намагався створити мирні, прагматичні, партнерські відносини з Росією, поки не стало очевидним, що Росія не хоче вибудовувати такі стосунки, порушує міжнародне право, обіцянки. У Трампа все попереду. Коли особисто зіткнеться з тим, що його дурять, що Росія не виконує домовленості, перейде до іншої лінії поведінки. 

- Говоритиме з Росією з позиції сили, про що прямо йдеться у виборчій програмі Республіканської партії? 

- Лінія поведінки Трампа буде переформатовуватися на його особистому досвіді. Трамп рішучий, самодостатній. Це людина, яка вважає, що може самостійно ухвалювати рішення. Але коли зіткнеться з проблемами, про які я казав, положення, записані у програмі «республіканців», стануть для нього актуальними. Зрештою, у Республіканській партії є люди, які налаштовані більш критично до Росії і займають більш проукраїнську позицію, ніж деякі демократи.

- Те, що він є бізнесменом, а не політиком, вочевидь, посилює ризики наламати дров?    

- Якщо говорити про те, у плюс чи в мінус це для України, то на початку президентського терміну це буде мінус. Трамп почне самостійно вибудовувати відносини з Росією, йтиме шляхом власних помилок. Поки не зрозуміє, що час переходити до більш жорсткої позиції у відносинах з Росією.  

- Припущення про те, що за президентства Трампа Україна таки може отримати від США летальну зброю (про що заявляв, зокрема, екс-спікер Палати представників Ньют Гінгріч), — перебільшення?    

- Якщо буде ескалація з боку РФ, тоді можна розраховувати, що США погодяться надати летальну зброю. Але є питання: це буде на безкоштовній основі, у рамках допомоги, чи зброю Україні продаватимуть?

- Що буде з антиросійськими санкціями США?

- Послаблення найближчим часом не буде. Рішення щодо санкцій ухвалює не президент особисто - рішення ухвалюється у Конгресі. Й у Сенаті, і в Нижній палаті на сьогодні більшість мають «республіканці». Чимало з них, як я казав, обстоюють проукраїнську позицію у конфлікті з Росією. Тому Конгрес не переглядатиме санкції у бік їх скасування, поки не будуть виконані умови, на які ці санкції опираються. Якщо Росія піде на посилення агресії, тоді можна очікувати додаткових санкцій. 

- Чи можливий перегляд нормандського формату переговорів щодо врегулювання ситуації на Донбасі — коли США будуть не позаштатним, а штатним учасником?

- Останні заяви Путіна свідчать про те, що він зацікавлений у розширенні нормандського формату і включенні до нього Сполучених Штатів. Але, думаю, найближчим часом таке розширення малоймовірне. Чому? Нормандський формат зі самого початку був створений для врегулювання конфлікту між Росією й Україною за посередництва Євросоюзу. Представниками ЄС у ньому є Франція і Німеччина. Тепер уявімо, що у лютому-березні до цього формату приєднуються США. Політичні противники федерального канцлера Німеччини Меркель і президента Франції Олланда можуть скористатися цим фактом у своїх передвиборчих кампаніях. У Німеччині наступного року — парламентські вибори. У Франції — президентські. Ні Меркель, ні Олланд не зацікавлені у розширенні нормандського формату, оскільки це означатиме, що вони не справилися зі своїм завданням. 

- Російський політолог і публіцист Андрій Піонтковський змалював сценарій, за якого Україна ризикує стати розмінною монетою у відносинах між США і Росією. Трамп, мовляв, щиро увірував у пропагандистський месидж Росії про те, що головним ворогом США є ІДІЛ, і для об’єднання зусиль з Росією у боротьбі з цим ворогом можна пожертвувати певними питаннями, зокрема тими, які стосуються України. Допускаєте такий розвиток ситуації?

- Не вважаю, що Сполучені Штати можуть розміняти Україну заради протистояння ІДІЛ. Боротьба з тероризмом є першочерговим пріо­ритетом і для США, і для  провідних європейських країн. Але якщо оцінювати ситуацію на Близькому Сході, допомога Росії у боротьбі з ІДІЛ не є критично важливою. Основні зусилля у боротьбі з ІДІЛ міжнародна коаліція зосередила в Іраку. Далі - зусилля переключать на Сирію, де у разі перемоги коаліції в Іраку ІДІЛ вже буде набагато слабший. Не кажу, що Сирія поза увагою, але пріоритет - Ірак. А в Іраку Росія ніяк не допомагає Сполученим Штатам у боротьбі з ІДІЛ. Переговори між США і Росією щодо ІДІЛ стосуються переважно Сирії. 

- Налагодити максимально тісний контакт з Бараком Обамою Петру Порошенку не вдалося. Які перспективи з Дональдом Трампом, враховуючи і реакцію України на перемогу Трампа, і скандал, який спричинив у США викид інформації про те, що задіяний у трампівській  кампанії політтехнолог Манафорт фігурує в «амбарній книзі» тепер уже колишньої Партії регіо­нів?  

- Те, що відбулося до виборів, включаючи і скандал з Манафортом, звичайно, негативно впливає на вибудову двосторонніх відносин. Але повернемося до президентства Барака Обами. За вісім років (дві каденції) він так і не відвідав Україну, незважаючи на те, що в цілому його політика була про­українською. Зустрічі між президентами проходили не в Україні, і це для нас мінус. Якщо відбувається візит, то з якимись важливими, ключовими рішеннями чи пропозиціями. У Барака Обами потужного месиджу для України, очевидно, не було. Залишається сподіватися, що Дональд Трамп таки здійснить візит в Україну. Нашому дипломатичному відомству потрібно докладати максимум зусиль для цього. Візит президента США був би потужним заходом для розвитку американсько-українських відносин. 

- Доводилося чути версію про те, що, маючи вихід на Манафорта, група Фірташа-Льовочкіна спробує використати ці зв’язки у власних інтересах. Наприклад, для послаблення уваги правоохоронних органів США до персони Фірташа (нагадаємо: США просили Австрію про екстрадицію Фірташа у рамках кримінальної справи щодо підкупу посадовців для  отримання дозволів на видобуток титану, однак отримали відмову). Наскільки це ймовірно?

- Те, що спроби скористатися ситуацією будуть, очевидно. Але вважаю, команда Трампа не буде «зав’язуватися» на цю справу. Контакти політичних партій, політичних груп є, але у випадку України і США вони не настільки визначальні, як, наприклад, контакти українських політичних партій з політичними силами в Європі.