Передплата 2024 «Добра кухня»

Боротьбу з корупцією очолить адвокат на букву «С»

Підходить до фінішу оголошений 12 січня конкурс з обрання директора Національного антикорупційного бюро (НАБ). Із 170 претендентів комісія у складі дев’яти авторитетів на чолі з Рефатом Чубаровим порекомендувала главі держави призначити на цю посаду когось з двох, на думку “екзаменаторів”, найбільш підготовлених фахівців.

Йдеться про 53-річного Миколу Сірого, адвоката, старшого наукового співробітника Інституту держави і права ім. В. М. Корецького, та 35-річного Артема Ситника, колишнього слідчого Кіровоградської і Київської обласної прокуратур, який у часи Януковича “через незгоду з криміналізацією правоохоронних структур” звільнився з цих органів і перейшов на адвокатську роботу. Два інші потенційні кандидати у директори НАБ, нардеп від “Блоку Петра Порошенка” Віктор Чумак і колишній слідчий в особливо важливих справах Яків Варичев (їх вважали фаворитами), несподівано вибули з боротьби. Останній не пройшов спецперевірки СБУ. Щоб визначитися з керівником нового для України органу, який очолить війну з корупцією, у президента є 10 днів. З одним із кандидатів у директори НАБ, Миколою Сірим, поспілкувався кореспондент “ВЗ”.

— У разі, якщо при виборі директора Національного антикорупційного бюро президент зупинить вибір на вас, які “менінгіти” підготуєте для корупціонерів?

— Як на мене, головна мета полягає не в тому, щоб максимально включати механізми покарання і страху. Важливо дати суспільству чітку перспективу упорядкування його життя. Переконаний: в антикорупційній стратегії орієнтири порядку, орієнтири правильної організації мали би бути первинними, домінуючими.

— Дехто дорікає вам за відсутність достатньої практики у боротьбі зі злочинністю. Мовляв, ви — добрий теоретик, але не більше...

— Досвід у мене різноманітний. Я достатньо працював на державній службі, зокрема на посаді заступника голови Державного комітету з питань розвитку підприємництва, якраз у напрямі дерегуляції. Тобто на макро- і мікрорівнях у мене є непогане розуміння економіки і процесів у ній — саме там відбувається чи не найбільше зловживань. А щодо сфери кримінальної юстиції, то їй присвятив 27 років. З них близько десяти я є членом науково-методичних рад Верховного суду, Генеральної прокуратури, Вищого господарського суду. Люди, яких запрошують у ці інстанції, — не найгірші фахівці не лише у теоретичних питаннях, а й у прикладних. До слова, коли я мав стати адвокатом у справі Юлії Тимошенко, казали, що з мене буде мало користі, бо я, мовляв, науковець. Але по закінченні процесу ніхто жодних закидів на мою адресу вже не робив. Я переконав критиків, що непогано розуміюся і на практичних речах.

— Злі язики кажуть: оскільки ви захищали Юлію Тимошенко, то будете ліберальним, коли Антикорупційне бюро, для прикладу, візьме за шкірку когось з представників партії “Батьківщина”... Отож як будете давати собі раду з можливим політичним тиском на себе?

— Я випадково став адвокатом Тимошенко у “газовій справі”. Ситуація була незвичною як для відносин між адвокатом і клієнтом. Досі зберігаю лист Юлії Володимирівни, в якому вона зверталася по допомогу, наголошуючи, що йдеться не стільки про її особистий захист, як про необхідність захисту статусу прем’єр-міністра, носія державної влади. Тому я погодився брати участь у цьому процесі. Остання моя “адвокатська” зустріч з Юлією Тимошенко була в залі Печерського суду, коли їй виносили вирок. Після цього спілкувався з нею у приміщенні Інституту держави і права, де працюю, — туди Юлія Володимирівна приходила зі своєю командою на круглий стіл щодо судової реформи. Партійної заангажованості не мав і не маю жодної, рівновіддалений від усіх політичних сил, до всіх них ставлюся однаково.

— Під час конкурсу на посаду директора НАБ чи не відчували упередженого ставлення, тиску? Вам не натякали щось на кшталт такого: куди ви претеся, директором буде такий-то?..

— Документи на цей конкурс я подав одним з останніх, 6 лютого. І зробив це лише тому, що з’являлось багато неприємної інформації у ЗМІ про те, що все, мовляв, уже вирішено Я з цим був не згоден. І як фахівець права вважав принциповим для себе включитися у це змагання.

Конкурс виявився специфічним, подібних у країнах сталої демократії ще не було. Він став відображенням того перехідного періоду, в якому ми перебуваємо. Були вельми позитивні речі у його проведенні, достатній рівень незалежності, самостійності у роботі комісії. Але й, не буду приховувати, відчувалися різноманітні впливи. Попри все, конкурс відбувся достойно. У президента є вибір.

— Якщо так станеться, що Петро Порошенко віддасть перевагу вашому суперникові, чи не погодитеся стати заступником директора Національного антикорупційного бюро?

— Це буде політичний вибір президента, пов’язаний з його розумінням змісту і динаміки реформ. Яке б рішення не прийняв глава держави, з повагою його сприйму. А щодо моїх подальших кроків. Я і раніше працював на утвердження державності країни, верховенства права в ній. Чинитиму так і надалі.

Коментар для «ВЗ»

Володимир БОЙКО, журналіст-криміналіст (Київ)

Увага суспільства до процедури призначення керівника Національного антикорупційного бюро є перевищеною, цей черговий орган, у кращому випадку, виконуватиме суто декоративні функції, у гіршому — стане осередком кричущої корупції. Наразі в Україні діє чотири органи, які покликані боротись з цим злом — прокуратура, міліція, податкова міліція та СБУ — і створення ще одного, п’ятого органу, якому будуть частково передані деякі повноваження чотирьох інших, матиме єдиний наслідок: додаткове навантаження на державний бюджет.

Що ж стосується якщо не подолання, то хоча б зменшення рівня корупції у нас, то це неможливо в принципі, оскільки Україна — типова феодальна держава з нерозподіленими гілками влади. Причиною корупції є монополія на державні ресурси владного угруповання (так званої «аристократії»), що гуртується навколо першої особи. Для ліквідації системної корупції потрібно провести конституційну реформу, запровадити процедуру імпічменту верховного правителя, перетворити панівний стан на звичайних чиновників і розділити владу на окремі незалежні гілки. Лише після цього можна розпочинати ефективну боротьбу з корупцією. Але не шляхом створення утопічних бюро, а через запровадження системи контролю за додержанням законності суб’єктами публічного права. Такий контроль раніше здійснювала (хоча й вкрай неефективно) прокуратура. Але новим Законом «Про прокуратуру», прийнятим 14 жовтня 2014 року за наполяганням активістів Майдану, будь-який контроль за дотриманням законності чиновниками в Україні прямо заборонений. Тому, незалежно від прізвища керівника Національного антикорупційного бюро, найближчим часом на Україну накотиться небачений раніше вал корупції з фактичною передачею органів влади під оруду злочинних угруповань.

Популярне за добу

Популярне за тиждень