Рекетирське об’єднання податківців і силовиків

З ним зіткнувся підприємець з Івано-Франківщини, який відмовився від «ментівського даху»

Цього тижня Вищий спеціалізований суд розглядатиме касацію прокуратури Івано-Франківської області на вирок Івано-Франківського міського суду, яким до невеликих термінів позбавлення волі засудили двох підприємців. Останні, як намагаються переконати суддів слідчі прокуратури, стали цапами-відбувайлами у справі, матеріали якої свідчать: в Україні діє мафія, страшніша від лиховісних закордонних “Якудзи” чи “Коза-Ностри”. Українську мафію, свідчать матеріали справи, утворили не лідери злочинного світу, а представники державної влади та силових структур.

Підприємець Юрій Марченко після кар’єри професійного футболіста (грав у клубі СКА “Карпати”) працював тренером в Італії. Коли надумав повертатися на батьківщину, італійські друзі порадили зайнятися шкіряним бізнесом. Повернувшись на Прикарпаття, Юрій заснував приватне підприємство із заготівлі шкіри “Маррос”. Підприємство стало одним з найбільших платників податків в області. У листопаді 2011 року Міжнародне економічне рейтингове агентство визнало “Маррос” лідером шкіряної галузі України.

У 2010 році Юрію Марченку призначив зустріч в одному з пабів Івано-Франківська оперуповноважений УБОЗ (управління боротьби з оргзлочинністю) УМВСУ в Івано-Франківській області Олександр Строїч. Потягуючи пиво, молодий офіцер спецслужби міліції зазначив, що підприємець, щоб не мати проблем з бізнесом, має встановити “діловий контакт” з його шефами. Перед тим, як йти на зустріч, Юрій дізнався, що його співрозмовник не простий опер. Батько цього убозівця — Василь Строїч очолював відділ внутрішньої безпеки при Державній податковій адміністрації області. Та розуміючи, що за опером стоять серйозні сили, колишній спортсмен, який звик покладатися на власні сили, відмовився від “ментівського даху”.

Знищення бізнесу непокірного підприємця почалося у затишному кабінеті начальника відділу внутрішньої безпеки ДПА в Івано-Франківській області Василя Строїча. За своїми посадовими обов’язками цей службовець мав викривати хабарників і корупціонерів у податкових лавах. Проте ця людина, яку прикарпатські підприємці називали “чорним касиром Партії регіонів”, і сам мав “скелет у шафі”. У 1999 році Івано-Франківський міський суд засудив цього службовця до року позбавлення волі за підробку документів. Влаштовуючись на службу — тоді ще в міліцію — Василь Строїч, встановили в суді, використав фальшиві військовий квиток (насправді в армії не служив) та трудову книжку.

Після невдалої зустрічі свого сина з Юрієм Марченком головний борець із корупцією в податковій адміністрації надіслав начальникові обласного УБОЗ циркуляр “Про проведення спільних заходів”, у якому вказав, що податківці мають сумніви щодо законності відшкодування податку на додану вартість ПП “Маррос”. Убозівці після цієї вказівки взяли бізнес Марченка “під ковпак”. Криміналу не знайшли, проте в окремій папці почали накопичуватися “оперативні наробки”. 15 лютого 2011 року оперуповноважений Олександр Строїч доповідає керівництву, що від агентурних джерел отримав інформацію про те, що заготівельники шкіри з “Маррос” користуються підробленим ветеринарним свідоцтвом. Це дало привід правоохоронцям провести операцію, спрямовану на ліквідацію бізнесу опального підприємця.

26 листопада 2010 року співробітники УБОЗ зупинили на трасі фуру “МАН”, якою з ПП “Маррос” везли на переробку в Болехів 1849 шкур великої рогатої худоби. Ще кілька тонн шкіряної сировини вартістю близько мільйона гривень убозівці конфіскували в цехах “Маррос”. Після відповідної обробки вилучена шкіра мала потрапити до італійських бізнес-партнерів Юрія Марченка. Останній через дії правоохоронців зазнав мільйонних збитків.

Незабаром кримінальну справу, порушену за фактом використання підробленого ветеринарного свідоцтва, закрили “за відсутністю складу злочину”. Після чого вилучену як речовий доказ шкіру право­охоронці мали повернути її власникові. Та шкіра безслідно зникла! 10 листопада 2011 року співробітники спецпідрозділу СБУ “Альфа” затримали заступника начальника УБОЗ УМВСУ в Івано-Франківській області Сергія Гунду, який безпосередньо керував вилученням шкіри. Разом із ним під кримінал потрапив оперуповноважений УБОЗ Олександр Строїч. Останньому вдалося втекти, його оголосили у розшук.

Після затримання співробітники СБУ доставили Сергія Гунду в Івано-Франківський міський суд, який дав дозвіл на арешт убозівця. У судовій залі правоохоронцеві стало зле. Каретою “швидкої” його госпіталізували до обласної клінічної лікарні. Наступного дня рішенням того ж суду “хворого” убозівця звільнили з-під варти. Через кілька днів “важко хворий” Гунда зник. Як з’ясувалося згодом, підполковник УБОЗ пішов помолитися в розташовану в лікарні капличку. Там переодягнувся в жіноче плаття і ніким не помічений покинув лікарню. Сергій Гунда до сьогодні перебуває у міжнародному розшуку.

Тим часом слідство продовжувало шукати зниклі шкури. Після конфіскації, встановили слідчі, убозівці вирішили передати “речові докази” на зберігання приватному підприємцю з Львівщини Валерію Королихіну. Перевезти конфіскат у сусідню область власними фурами взявся місцевий підприємець Василь Федасюк. Його послуги “з власної кишені” (!) оплатили убозівці. Дорогою до Львова шкіряні вироби ніби в повітрі розчинилися...

На лаву підсудних за зникнення конфіскованих право­охоронцями “речових доказів” посадили лише підприємців Федасюка та Королихіна. 18 липня минулого року вироком Івано-Франківського суду їх засудили — одного до двох з половиною років, другого — до двох років позбавлення волі.

Поки слідчі допитували “стрілочників”, до рідного міста після кількох років перебування у розшуку повернувся екс-оперуповноважений УБОЗ Олександр Строїч. 10 лютого минулого року він добровільно прийшов у прокуратуру. Після першого допиту суд дозволив колишньому убозівцю перебувати на волі під заставою. Ще через кілька днів розслідування початого проти екс-убозівця кримінального провадження припинили “через хворобу підозрюваного”...

Звертаючись із касацією до Вищого спеціалізованого суду, прокуратура Івано-Франківської області наполягає на скеруванні резонансної справи на додаткове розслідування. Чи наважиться суддя Михайло Вільгушинський, який розглядатиме касацію, дати згоду на фактичне викриття схем державного рекету, які, ймовірно, й сьогодні використовує влада, намагаючись “дахувати” бізнес?

Схожі новини