Автоматник готовий будь-якої миті, без наказу, відкрити вогонь...

Їду дорогами Харківщини в напрямку зони проведення антитерористичної операції. За кілька тижнів моєї відсутності кордони АТО пересунулись. Дорогою то там, то тут залишки колишніх блокпостів. Це не означає, що вони зникли. На головних напрямках залишились, але більшість пересунулись на територію сусідніх Донецької та Луганської областей. Блокпости схожі один на інший. Відрізняються лише обличчями наших героїв. Усі вони приїхали з різних регіонів України. Із захопленням та повагою дивлюся на хлопців, які під пекучим сонцем забезпечують мирне пересування дорогами АТО.

Наша машина наближається до блок-посту. Один з бійців дає знак рукою, аби зупинились за кілька метрів до загородження. Триває огляд попереднього авта. Двоє бійців перевіряють документи та вміст багажника. За 4-5 метрів позаду машини, що перевіряється, стоїть старший наряду. Така відстань дозволяє страхуватися від несподіванки. Боєць не втручається в процес перевірки документів. Його завдання — за потреби прикрити вогнем товариша, що перевіряє документи. В момент перевірки зброя старшого наряду напоготові. Ще один боєць-автоматник перебуває по ходу руху на безпечній відстані попереду автотранспорту. За словами підполковника Володимира Скоростецького, автоматник повинен перебувати на такій відстані від основної групи, щоб міг бачити (і бажано чути) все, що відбувається на блокпосту.

«Автоматник відкриває вогонь у разі ускладнення обстановки без наказу, за власним рішенням, — каже офіцер Західного регіонального медіа-центру Міноборони. — Для перевірки документів потрібно підходити до транспорту не ліворуч, з боку водія, як це зазвичай роблять працівники ДАІ. Тут діє лівобічне правило. Особі, що перебуває в машині, незручно в положенні сидячи правою рукою діставати пістолет хоч з бічної, хоч з нагрудної кишені і стріляти, повертаючись праворуч. З довгоствольною зброєю це буде зробити ще важче. Несподіваність застосування супротивником зброї при цьому зменшується».

Ранок на блокпосту розпочинається стандартно, як і в мирного населення: прокинулись, помились, поїли. Відмінність полягає в тому, що спати хлопцям доводиться край дороги в чистому полі. Хлопці, які стоять на блокпосту, демонструють спальний мішок, який видало Міноборони. Спальник не дуже схожий на армійський. Бійці кажуть, він оснащений москітною сіткою, тому ним задоволені. Армійські намети щільно «закутані» в мішки з піском та маскувальною сіткою. Ранковий душ, який освіжає та пробуджує, тут має вигляд аскетичної споруди. Хоча й спорудою перевернуту 10-літрову пластикову флягу назвати важко. Такий же вигляд має і рукомийник, зроблений із 5-літрової фляги.

Переступаю поріг кухні, яка розмістилась у фургоні з маленьким вікном. Склавши руки на столі та зробивши таким чином собі «подушку» під голову, відпочиває один з бійців у повному бойовому спорядженні. Газовий балон, старенька газова плитка з однією конфоркою та чайник. От і все кухонне обладнання. Сніданок, як і обід з вечерею, не відрізняються розмаїттям: макарони, крупи, консерви. За кількістю металевих банок в смітнику розумію, що свіжого м’яса та риби хлопці не бачать. Попри рясний врожай на сході та півдні країни, раціон наших армійців не поповнився овочами та фруктами. Зрідка місцеве населення тішить хлопців домашніми закрутками.

Бійці приступають до виконання своїх обов’язків. Заводять бойові машини, проводять щоденний технічний огляд. Одні заступають на бойове чергування поруч із технікою, інші — відпочивають після варти. Цей боєць приховує своє ім’я. Він — контрактник, який не бачить власне майбутнє в армії, якщо вона не зміниться. Цікавлюсь, що має змінитись, аби престиж служби в Збройних силах повернувся і він продовжив контракт:

— У мене підписаний контракт до 2018 року. Має змінитись ставлення до людей у формі. Краще треба екіпірувати бійців. Більше часу приділяти бойовій підготовці.

— Ким себе бачиш поза військом?

— У мене вища освіта. За фахом я інженер-електромеханік.

— До армійських буднів одразу звик?

— Так. Після строкової служби знову потягнуло в армію. Підписав контракт на п’ять років.

— Чи всі водії чемно виконують команди?

— Переважна більшість спокійно ставиться до того, що машини оглядають та перевіряють документи. Якщо просиш відкрити багажник, водії виконують. Показують вміст багажника і їдуть далі.

— Звідки ти родом?

— Із Запоріжжя. Там залишилось двоє дітей та дружина. Тут не існує розділення за регіональним принципом. Ви не знайдете жодної роти, в якій би були хлопці з одного міста чи області. Є хлопці із Західної України, є зі Сходу. Є навіть з Криму. Ми всі збираємось воювати до перемоги.

Однією з основних функцій блок-поста є обшук транспортних засобів. Не треба великої кількості вибухових речовин, щоб підірвати кого-небудь. Уявіть, як легко сховати мінімальну кількість вибухівки в машині і як складно її відшукати. Завдання бійців — знайти схованку. За словами Володимира Скоростецького, перша причина проведення обшуку: налякати терориста і змусити його відкласти провезення заборонених предметів. При постійній демонстрації пильності навряд чи терорист ризикне провозити зброю. Друга причина — знайти зброю, вибухові речовини, наркотики і подібні кримінально-терористичні «забавки».

Знайомлюсь із бійцем наступного блокпоста. Хлопець представляється: Роман, родом з Одеської області. Не приховує свого обличчя. Приємно вражає чиста українська мова.

— Романе, скільки ти в армії служиш?

— Призвався у квітні минулого року. Контрактник. Пішов служити в Перевальне (36-а окрема бригада берегової оборони Військово-Морських сил Збройних сил України. — Авт.).

— Для тебе був вибір: вийти на материк чи залишитись служити в Криму після російської окупації?

— Особисто в мене питання не стояло. Держава — тут, на материку, рідні — також. Присягу дають один раз.

— Які настрої панують нині на Одещині?

— Люди хочуть миру. Жодного разу не чув, аби в розмові з рідними чи друзями хтось сказав, що хоче відокремитись від України та бути окремою республікою. Навпаки, всі виступають категорично проти сценаріїв, які розгорнулись на сході України.

На прощання роздаємо хлопцям бутильовану воду та цигарки. Моя машина прямує далі. До нового блокпоста та нового міста зони АТО...