Кого «заКАДРИть» Порошенко?

Гройсман заправлятиме у президентській Адміністрації, Луценко – в РНБОУ?

«Можу стати жертвою критики, але жодного прізвища до кінця виборчої кампанії від мене не почуєте», — заявив Петро Порошенко перед виборами на запитання, хто ж у його кадровій обоймі на випадок перемоги. Одні виправдовували кандидата-передовика: навіщо, мовляв, заздалегідь кадрові карти відкривати — ще злі язики наврочать? Інші від здивування руками розводили: як це так, бачите — Порошенко обіцяє життя по-новому, а з ким збирається будувати світле майбутнє, темнить? Чи, може, знову підкилимно портфелі дерибанити зібралися, ось Петру Олексійовичу і нічого сказати? А що говорити, розшифровують президентську мовчанку експерти, якщо з командою у Порошенка — дефіцит. З таким запасом гравців на велику кадрову революцію не розженешся. Та й не в інтересах новообраного президента вже на старті мітлою на 180 градусів махати. Аналітики сходяться на думці, що заміна кадрів буде точковою. Хто з посадовців вже готується з речами на вихід? І кому відійдуть їхні портфелі? «ВЗ» пропонує читачам кадрову чернетку.

Колись царських повноважень Януковича Порошенко з президентською булавою не успадкує. Конституцію-то парламентсько-президентського ґатунку повернули. А це означає, що у кадровій парафії президента негусто: міністр оборони, голова МЗС, генпрокурор, шеф СБУ (з основної колоди — це і все). Та й одного лише подання з Банкової для призначення цих кадрів замало: потрібне благословення Верховної Ради. Ось вам і ще один аргумент, чому перш ніж когось «відрізати» (навіть за своєю квотою), Порошенко сім разів відмірятиме. Для президентської «повносправності» йому більшість у парламенті потрібна, хай і ситуативна. А значить, не варто боляче наступати на хвіст ні «Батьківщині», ні «Свободі», в яких зараз — більшість портфелів.

Саме з цих міркувань можна припустити, що Порошенко не педалюватиме питання перевиборів спікера (буцімто вже є домовленість, що головою ВР зостанеться Олександр Турчинов), і залишить на посадах усіх, хто досі з приставкою «в. о.» ходив: і міністра оборони Михайла Коваля, і керманича МЗС Андрія Дещицю, і генпрокурора Олега Махніцького. Не кажучи вже про голову СБУ Валентина Наливайченка, призначеного за квотою «УДАРного» порошенківського союзника.

Проте з деякими прізвищами зі списку «в. о.» не все так однозначно, кажуть експерти. Перші у зоні ризику — генпрокурор і міністр оборони. До них, мовляв, у Порошенка чимало претензій. Ким можуть замінити Олега Махніцького? З прізвищ наразі лише одне засвітилося — Олексія Баганця, який з лютого — на посаді заступника генпрокурора. Тут ланцюжок лобіювання тягнеться до Порошенкового союзника на президентських виборах Юрія Луценка. На судових процесах «Печерка» — проти екс-міністра внутрішніх справ» Баганець був його адвокатом.

Є й інша версія щодо місця сидіння потенційних кандидатів на крісло генпрокурора. За інформацією політтехнолога Тараса Березовця, заміну Махніцькому підшукують серед депутатів (причому не лише діючих, а й колишніх).

Якщо і міністру оборони відставку «накаркають», непогані шанси повернутися у міністерське крісло вимальовуються в Анатолія Гриценка. Враховуючи коротку лаву запасних, для Порошенка це не найгірший варіант. Для Гриценка — можливість вибороти квиток у лігу політичних важковаговиків. Головне — зарекомендувати себе в умовах хай і неоголошеного, але все ж таки воєнного стану на сході. «Якщо Гриценко залишиться депутатом, пробитися його політичній силі у Верховну Раду (на дострокових виборах) буде важко. Якщо стане міністром, тут усе залежатиме від його діяльності, наскільки вона буде ефективною, — каже політолог Володимир Фесенко. — Посада міністра оборони може як додати, так і відняти голоси електорату».

Крім генпрокурора, на вихід можуть попросити і секретаря Ради нацбезпеки й оборони Андрія Парубія. Його крісло, каже Тарас Березовець, запропонували Юрію Луценку. Ось тільки той, мовляв, ще роздумує, що для нього виграшніший варіант: погодитися на пропозицію від Порошенка чи на проміжних виборах балотуватися до Верховної Ради по округу нинішнього першого віце-прем’єра Віталія Яреми (намічаються перегони й в окрузі Порошенка, який тепер теж вакантний). Ярема (для президента він — «свій»: саме Порошенко, кажуть, фінансував його виборчу кампанію), швидше за все, залишиться на своїй посаді в уряді, з кураторством над МВС — у «нагрузку». Чи затримається на посаді міліцейського міністра Арсен Аваков — тут думки експертів розходяться. Ті, хто пророкують йому відставку, кивають не на цивільного наступника, а з погонами — людину, яка працювала у системі МВС. Серед ймовірних кандидатур найчастіше звучить прізвище колишнього заступника міністра внутрішніх справ, нардепа Геннадія Москаля. Порошенкові, подейкують, приглянулися його плани на проведення антитерористичної операції на Донбасі.

Як Порошенко розпорядиться своєю кадровою квотою щодо міністра закордонних справ? Одні спостерігачі сватають на це крісло експерта Центру Разумкова Валерія Чалого, який у штабі Порошенка відповідав за зовнішньополітичну лінію (за президентства Ющенка Чалий п’ять місяців працював заступником міністра закордонних справ). Інші ж вважають, що з відставкою Андрія Дещиці президент не поспішатиме. «Якщо і намічається заміна, то не найближчим часом, — каже політолог Вадим Карасьов. — Міністр Дещиця налагодив серйозні зв’язки з представниками внутрішньополітичних відомств багатьох європейських країн».

Немає, на думку Карасьова, підстав і для кадрових замін в економічному блоці уряду. «Налагоджено взаємозв’язок з МВФ, іншими міжнародними економічними інституціями, — каже експерт. — І взагалі було б дивно, якби Порошенко зараз почав радикально міняти уряд. Можуть бути кадрові заміни хіба що в окремих міністерствах. Наприклад, АПК (міністр Швайка викликає питання у багатьох аграріїв). Припустимо, Порошенко почне все міняти, а потім щось не вийде, щось піде не так, щось з економікою буде не так. Тоді відповідальність ляже виключно на Порошенка. Навіщо це йому? Думаю, він наразі почекає, чи справиться уряд з завданням. Справиться — добре. Не справиться, тоді будуть підстави для серйозних кадрових замін».

Кому на Банковій пакувати валізи, гадати не треба. Зрозуміло, що крісло глави президентської Адміністрації за будь-яких розкладів уготоване людині з найближчої орбіти Порошенка. Командувач порошенківським штабом Віталій Ковальчук, якого ще під час виборів називали головним претендентом на посаду глави АП, у цю категорію явно не вписується. Штабним він став в результаті домовленостей між Порошенком й «УДАРом» про розподіл ролей на президентських і київських виборах. Можливо, Ковальчук дуже навіть «за» переїхати з крісла керівника виборчого штабу у кабінет глави президентської Адміністрації. Але навіщо це Порошенкові? Особливо, якщо не без вогню версія про те, що всадити «директора» «УДАРу» Ковальчука у крісло на Банковій мріє колишній головний «адміністратор» Януковича Сергій Льовочкін. У такий спосіб, мовляв, сподіваючись повернути собі роль сірого кардинала (Ковальчука називають людиною Льовочкіна). «Навіть якщо призначення відбудеться, воно буде тимчасовим, — коментує шанси Ковальчука Тарас Березовець. — Бо це — кандидатура не Порошенка. Президент все одно захоче мати на цій посаді наближену до себе людину».

Кого тільки не називали серед таких «наближенців»: нардепа-політтехнолога Ігоря Гриніва та скандального екс-міністра юстиції Романа Зварича (обидва на виборах працювали у штабі Порошенка), депутата Юрія Стеця (якому новообраний президент кумом доводиться), і навіть Юрія Луценка (доньку Стеця екс-міністр разом з Порошенком хрестив). Замикає список віце-прем’єр і за сумісництвом міністр регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Володимир Гройсман (відомий як «людина Порошенка» ще з часів свого першого мерства у Вінниці). За інформацією політтехнолога Березовця, саме Гройсман — фаворит на крісло глави АП. Ось тільки портфель в уряді для нього виглядає привабливішим. Навіщо Гройсману плямувати свою репутацію «до не можу» демонізованою посадою, яка, до того ж, знецінилася? «В умовах повернення до парламентсько-президентської республіки Адміністрація втратила свою впливовість. Це вже не те, що було за Конституції 96-го року», — каже Вадим Карасьов. Чи погодиться успішний урядовець Гройсман на «не те»? Хіба що Петро Олексійович дуже попросить.

Чи знайдеться вакансія для куми Порошенка Оксани Білозір — питання на засипку. Наразі хіба що у кадровому «затінку» (наприклад, радником буде). Підсаджувати її у крісло міністра культури президент точно не наважиться. І не лише через закиди у кумівстві чи перспективу, що у ВР кандидатура Білозір може пролетіти, як фанера над Парижем. Порошенко надто обережний, щоб Майдан дражнити (міністр культури Євген Нищук — майданівська квота).

На непублічних (авось не помітять), проте хлібних посадах дражливі кадри таки можуть з’явитися. Як-от люди Володимира Литвина (який був одним з провідників Порошенка у велику політику) і литвинівського свата, екс-«регіонала» Андрія Деркача (до речі, його кандидатура звучала серед претендентів на керівництво виборчим штабом Порошенка у Сумській області). Чи «делегати» від Віктора Балоги, який під час виборчої кампанії і сам проповідував порошенківське життя по-новому на Закарпатті, і «хлопців» з «Єдиного Цент­ру» залучив...

Політтехнолог Денис БОГУШ: «Домовленості будуть — Порошенко ж не у космосі живе»

— Чому за стільки років у політиці, з такими можливостями й амбіціями Порошенко досі не обзавівся своєю командою?

— Думаю, не було потреби. У часи Януковича всі виживали. І Порошенко теж. Якби він був політично зафарбований, це ще більше ставило б під удар його бізнес. Порошенкові якимось неймовірним чином вдалося зберегти цей бізнес навіть за режиму Януковича. Ще й міністром у Кабміні Азарова поставили. Логіка очевидна: демонізованому уряду потрібен був хтось, з ким могла і хотіла б розмовляти Європа. Думаю, це було одним з аргументів, чому Порошенко погодився на це призначення. І якби у нього була своя політична сила (порошенківська «Солідарність» радше віртуальна, аніж реальна партія. — «ВЗ»), йому було б дуже складно маневрувати у цій ситуації. Тепер, думаю, він швидко надолужить. Тим паче — і рейтинги є, і можливості. У деяких областях люди вже готові віддати за неіснуючу партію Порошенка 20-30 відсотків голосів, сподіваючись, що він з кадрами не підкачає. Як тільки побачимо перші кадрові ходи Порошенка, можна буде зрозуміти його логіку і прогнозувати подальші кроки.

— Але тут вже вимальовуються ризики, оскільки зрозуміло, що у команду Порошенка набиватимуться «ко­лобки» — пристосуванці з інших політичних сил, які вміло тримають ніс за вітром.

— Від цього ніхто не застрахований. Але якщо Порошенко донесе до людей месидж, що він формуватиме команду з професіоналів, і виборці повірять йому, тоді не бачу проблем. Ситуація в країні така, що потрібні кризові менеджери, які знайдуть креативні, а головне — ефективні способи усе розрулити. І питання не в тому — з «Батьківщини» ти, «УДАРу» чи «Свободи». Потрібні професіо­нали. Якщо Порошенко зуміє переконати людей, тоді до нього не чіплятимуться з претензіями, що такий-то з його команди у такому-то році був кимось там в Януковича чи ще десь. У Порошенка є кредит довіри, який дає йому можливість сказати: «Ви мені повірили — повірте ще раз». Якщо ж він не донесе цей месидж, призначення відбуватимуться «втихаря», без пояснень, чому на посадах з’явилися саме ці люди, тоді, звичайно, будуть обурення. На майданах вимагатимуть люстрації, палитимуть шини... З народом потрібно розмовляти. З одного боку, на сході люди — у паніці, так що з ним взагалі складно говорити. А на заході й у центрі дуже чутливі до всіх цих «колишніх», у тому числі й «регіоналів». Тому тут потрібна грамотна інформаційна політика. Необережний крок — і рейтинги можуть швидко здутися, як це було з Ющенком.

— Порошенко опинився між двох вогнів. З одного боку — ризик розтринькати рейтинг через провал з кадрами, а з іншого — зобов’язання (очевидно, і кадрові) перед так званими союзниками. Як він діятиме у цій ситуації?

— Йдучи на вибори, Порошенко запевнив, що сам фінансуватиме свою виборчу кампанію. У цьому плані у нього навряд чи є перед кимось зобов’язання. Але в будь-якому разі Порошенкові доведеться домовлятися. Він же не у космосі живе, а в Україні, де є бізнесові, політичні групи зі своїми інтересами. Без переговорів тут не обійдеться. Проте, думаю, Порошенко все-таки буде максимально намагатися проводити свою політику. З претензіями на максимальну незалежність, але слухаючи й іноді по ходу враховуючи інтереси різних груп впливу — як політичних, так і фінансових.

— В якій іпостасі повернеться на політичну арену Роман Зварич з його, м’яко кажучи, непривабливою репутацією?

— Зварич працював у штабі Порошенка. Це однозначно його людина. Не має значення, на якій посаді буде Зварич. Але те, що буде, — факт.

— Міністром юстиції?

— Не думаю — це надто публічна посада, на яку, вочевидь, є інші кандидатури. Хоча...

Схожі новини