Схід годують байками про «нелюдів з Майдану»,або Чому Донбас революційний «порожняк» жене?

Коли чуєш, як відчайдухи на Сході і Півдні гуртуються на майданах, заявляючи про свою громадянську гідність, хочеться вигукнути на їхню честь: «Слава Україні! Героям (і сучасним теж) слава!». Люди з регіонів, які Янукович і партія влади роками підминали під себе, «виховуючи» у покорі і «послушании», теж сказали своє «ні» владі, яка має народ за бидло і приборкує його кийками. І хоча це лише маленькі острівки у морі донбаських, кримських, харківських «хат скраю», вони обнадіюють. Серед тих, хто голосно будить Донбас, відомий донецький журналіст і блогер Денис Казанський. Своїми думками про настрої донеччан і події навколо Єврореволюції він поділився в інтерв’ю «ВЗ».

— Що говорять донеччани на кухнях?

— Більшості тут, на жаль, байдуже те, що відбувається в країні, на Майдані. Бо впевнені, що люди програють, що їм нічого не вдасться домогтися, що опозиція, очільники Майдану нічим не кращі за тих, хто керує сьогодні країною. Причини такого ставлення різні. Чимало людей не мають доступу до альтернативних, неупереджених джерел інформації. Наш регіон багато років був в інформаційній ізоляції, коли не було Інтернету, а лише місцеві канали, які показували свою правду, вигідну Партії регіонів. Місцева преса належала або державним органам (міськ­радам, облраді), або контролювалася бізнесменами, які також мали стосунок до Партії регіонів, і висвітлювала лише «правильну» позицію. Людям добряче промили мізки. Вони висловлюються тими самими тезами, які їм втовкмачували партійна преса, агітатори. Коли ж просиш розтлумачити, пояснити, чому вони так говорять, люди губляться.

— Але це, очевидно, старші люди? Молодь же не настільки зашорена?

— Молодь у Донецьку аполітична. Хоча є й активні молоді люди. Багато з них поїхали на Майдан до Києва чи стоять на Євромайдані у Донецьку. Проте більшість людей живуть за принципом: не треба висовуватися, не буде проблем. Донбас, населення шахтарських територій відрізняється від інших регіонів, навіть від Дніпропетровщини чи, скажімо, Харківщини. Спосіб життя людей, які працюють на виробництві, на шахтах, схожий до військового режиму, коли люди навчені діяти за наказами. Така адміністративно-командна система на генетичному рівні успадковується.

— Але ж багато з цих людей вмикають телевізори, переглядають Інтернет, бачили відео зі звірствами «беркутівців» на Майдані і на Банковій. Невже навіть після цих страшних кадрів нічого не клацнуло у їхній свідомості?

— Ставлення різне. Хтось каже, що не можна було бити людей, але все одно впевнений, що сенсу виходити на майдани немає. Ці люди ніби і розуміють усе, але не готові вдаватися до активних дій. Хтось каже: правильно робили, що били майданівців, бо там самі проплачені провокатори. Ви не знаєте, що таке у нас місцеве телебачення. Один з телеканалів, який належав нині покійному Василю Джарти, а тепер, очевидно, належить його родині, раз на годину вмикає ролик, де хлопці з Майдану тренуються, як захищатися від міліції (це було після кривавого розгону Майдану у ніч на 30 листопада. — «ВЗ»). Запис вмикають як рекламу, а під зображенням підписано, що євробойовики на Майдані готуються до зіткнень і заворушень, тренуються чинити провокації. Потім крутять уривки з кадрами подій на Банковій. Але показують лише, як міліцію били, і не показують, що робили з мітингувальниками «беркутівці». Це Геббельс-TV, цілодобова пропаганда. Місцеві видання подають відверту брехню. Це навіть не пересмикування фактів чи нечесна аналітика, це — дезінформація. Пишуть, що «нелюди з Майдану», «фашистські потвори» вбили солдата-строковика, і висловлюють співчуття та подяку батькам за те, що виховали героя. Навіть коли на сайті МВС інформацію спростували, її продовжують поширювати. Не всі розуміють, що це — пропаганда, технології. Ми робили опитування на вулицях, цікавилися ставленням до Євромайдану. Люди похилого віку переважно негативно відгукуються. Дехто ведеться на казочки від влади, яка розповідає, що зарплати затримують через Майдан, бо у Києві державні установи заблоковані. Влада користується моментом, викривляючи ситуацію на свою користь. Проблеми з бюджетом почалися ще задовго до Майдану. У нас і до подій у Києві були затримки зарплатні на багатьох бюджетних підприємствах. Комунальникам по два-три місяці не платили, на шахтах виплати затримували. Але не всі задумуються про це. Дехто каже: «Ті там на Майдані мітингують, а ми через них не можемо зарплату отримати». Хоча насправді не можуть її отримати, бо бюджет дірявий, грошей нема.

— Що має статися такого, щоб переламати цю зазомбованість, змусити людей думати, перестати боятися і повірити у себе?

— Це мало статися, ще коли Ющенко виграв вибори і була зламана тоталітарна машина, яка існувала в державі. Опозиція ще тоді повинна була їхати на Схід, інформувати людей, руйнувати інформаційну парасолю над Донбасом, дбати про появу альтернативних, об’єктивних ЗМІ. Але цього не було зроблено. На Донбасі ніколи не було Помаранчевої революції, тут нічого не змінилося після перемоги Ющенка. Це десь там, у Києві чи Львові, щось змінювалося. А у нас були ті самі депутати, чиновники... Що можна змінити? Не знаю. Люди в Києві наразі нічого не можуть змінити. То зробити це у Донецьку навряд чи вдасться. Думаю, коли настануть зміни у столиці, коли нинішня влада піде (а це — лише питання часу, бо, не маючи підтримки народу, влада не зможе втриматися, вона не зможе довго сидіти на штиках), тоді новій владі треба подумати про те, аби нарешті щось і з Донбасом робити.

— В одній зі своїх публікацій, мотивуючи думку, що Янукович в принципі не міг перетворитися на європейського політика, ви порівняли його з радянським магнітофоном, не спроможним відтворювати сучасні mp3-файли («Радянський, партійний Янукович не зміг стати європейцем через відсутність відповідної прошивки. Він довго зображав болісний робочий процес, перегрівався, зависав, скрипів, і нарешті просто відмовився функціонувати. Переключився на єдиний зрозумілий і простий для нього режим — насильство, придушення, тоталітаризм. Чи могла людина, яка відсиділа за побої, поводитися інакше? Звичайно, ні. Чи можуть його опричники, які кришили конкурентів у кримінальних розбірках і вбивали підприємців за відмову платити данину, раптом стати реформаторами? Навряд чи».) Вважаєте, що вже з перших днів президентства Януковича Україна була приречена на те, що маємо, — провал Угоди з ЄС, Євромайдан?

— Згадайте, як ріс Янукович, в яких умовах? У нього немає освіти, він знає лише один стиль керівництва. Розповідають різні історії про часи, коли він ще автобазу очолював. Кажуть, був дуже жорстким керівником. А для радянської автобази іншого і не потрібно було. Там же не треба було креативу, реформ, інновацій. Там треба було тримати усіх жорсткою рукою, щоб не пили, вчасно з’являлися на роботу, виконували нормативи. Янукович вже звик так працювати. І на посаді губернатора так було. Це взагалі нонсенс, коли говорять про Януковича як про ефективного керівника. Достатньо подивитися економічні показники Донецької області у часи, коли її очолював Янукович: 90 відсотків закритих шахт, стільки ж — зупинених і знищених підприємств, найгірші показники з безробіття, криміналу. Люди просто втікали з Донецької області, коли Янукович був губернатором. А потім Кучма призначив його прем’єром начебто за те, що він тут створив якесь економічне диво. Про яке диво йдеться, тільки Кучмі, мабуть, і відомо... Коли людині за 60, вона вже не може змінитися, їй пізно навчатися чогось нового. Треба на пенсію йти. Подивіться на Януковича, Азарова, Рибака. Їхній час іти настав.

— Засідання «президентського гуртка», яке назвали круглим столом, — це що, красива картинка для Європи і світу на фоні силової облоги Майдану?

— Гадки не маю, що можуть дати такі круглі столи. Янукович показав, що йти на поступки не збирається, звільняти нікого не збирається. Щось у цій державі зміниться лише тоді, коли ця команда піде з влади. І Майдан є єдиним ефективним інструментом для того, щоб змусити їх піти.

Люди довели важливу річ — вони можуть самоорганізовуватися, самостійно створювати якісь формування, керувати своїм маленьким суспільством, яке утворилося на Майдані. Досі як відбувалося: усі сидять, нічого не роблять, минає рік-два, потім вибух, всі вийшли на Майдан, потусувалися, розійшлися, і далі все, як раніше. Так не можна робити. Треба, щоб була структура, яка б постійно працювала. Якби цей мільйон людей, котрі вийшли на Майдан, на виборах 2010-го прийшов би під ЦВК, у нас би не було президента Януковича. Якщо б ці люди стали спостерігачами на дільницях, не було б масових вкидань за Януковича.

— Силові зачистки, до яких вдається влада, можуть «загасити» Майдан?

— Можна розігнати чотири-п’ять тисяч людей. Мільйон не розженеш. Виходить як гра: Майдан зачищають, а наступного дня піднімається ще більше людей. Чому влада програє? Та тому, що бореться з наслідками, а не причиною. Люди виходять на майдани, бо їм погано, їм щось не подобається. А влада замість того, аби щось зробити, щоб у людей не було причини виходити на вулиці, мислить примітивно і діє силою. Це не спрацює. Можна розганяти Майдан. Але подивіться, що твориться з економікою. Проблеми почалися ще до Майдану. А тепер, коли така лихоманка в країні, економіці дуже швидко настане гаплик. І коли в Азарова закінчаться гроші, щоб платити бюджетникам, які зараз є єдиною опорою для цього режиму, буде інша картина. Тоді доведеться розмовляти з людьми вже іншою мовою. Багато хто і в оточенні Януковича розуміє це. Будь-яка людина, здатна мислити й аналізувати, бачить, що все. Україна — не Росія. В Януковича немає нафти і газу. А диктатор-жебрак — це ж нонсенс, такого не буває. Диктатор може спиратися на якісь ресурси. В Януковича ж їх немає. Він — голий король. Що коїться в головах влади і на що вона розраховує, — велика таємниця. Бо все, що робить президент в останній місяць, абсурдно. Якщо до цього було зрозуміло, що Янукович йде в Європу, аби легалізувати свої капітали, легалізуватися самому і прийти на другий президентський термін (підписавши Угоду з ЄС, Янукович міг би відібрати величезний

Що «морозить» донбаська «еліта»

«Донбас неодноразово показував свою силу, захищаючи свої права. Це були і шахтарські забастовки, і поїздки до Києва під час Помаранчевої революції. Якщо, не дай Бог, буде реальна загроза державного перевороту, бійні, то ми зобов’язані у першу чергу захищати свої сім’ї, відстояти цілісність України і благополуччя жителів Донецької області».

Андрій ШИШАЦЬКИЙ, губернатор Донеччини.

«У Києві бачимо і захоплення державних будівель, і масові безпорядки. До чого їхні заклики? Щоб зупинити підприємства, щоб легітимно обрана влада пішла у відставку. А до чого це призведе? Ми що, не пам’ятаємо 90-ті роки, коли була повна криза, повний хаос? І лише у 98-му році Донецька область перша з усіх областей, завдяки роботі Віктора Федоровича, вийшла з кризи, а в результаті і всю Україну вивела».

Сергій БОГАЧОВ, секретар Донецької міської ради.

«Нічого нам робити в Європі. Європейські цінності — це і одностатеві шлюби, і те, що африканці торгують біля Ейфелевої вежі сувенірами. Ми повинні підтримувати не європейські, а загальнолюдські, гуманні цінності. Ось у зверненні, яке нам пропонують ухвалити, є така фраза: «Ми обурені невиправдано жорстокими діями силових структур». А ми не обурені, бо знаємо, що це не невиправдано жорстокі дії. Треба записати так: «Ми обурені подіями, які сталися на майдані Незалежності у ніч на 30 листопада (перший кривавий розгін «беркутівцями». — «ВЗ»), коли під загрозу були поставлені не лише здоров’я і життя людей, а й основи конституційного ладу, і вимагаємо об’єктивного розслідування та покарання винних».

Антоніна ХРОМОВА, депутат Донецької обласної ради від КПУ.

«Єнакієве може сміливо сказати: «Вікторе Федоровичу, ми з вами». Не дамо анархістам, революціонерам доморощеним, бандерівцям дестабілізувати ситуацію. Підтримаємо нашого земляка. Дорогі мої, бажаю вам здоров’я, жити завжди своєю головою і розуміти, що батя ніколи своїх дітей не зрадить».

Валерій ОЛІЙНИК, мер Єнакієвого.