Передплата 2024 «Добре здоров’я»

На зоні зашивають роти, коли несила терпіти!

У Держівській виправній колонії в’язні вдалися до відчайдушних форм протесту

“Олександр Гетьман, Олександр Бабич, Валерій Дудяк понад тиждень голодують. І ніхто не реагує...” — таке SMS-повідомлення надійшло на мобільний журналіста “ВЗ” опівночі. Через годину пролунав дзвінок. Чоловік пошепки представився засудженим із 110-ї колонії, що в селі Держові Миколаївського району, Дмитром Харуком. Пояснив, що голосно розмовляти не може, бо перебуває у ПКТ (приміщенні камерного типу), або, як називають цю тюрму у тюрмі зеки, — “ямі”...

«Щойно, — поспішав викласти свої скарги Харук, — порізав собі вени один із засуджених, бо працівник адміністрації обізвав його “підарасом”... У зоні голодують п’ятеро засуджених. Один із них протестує проти незаконного рішення суду, решта — проти нелюдських умов утримування. Адміністрація на голодування на реагує... Засуджених, які намагаються боротися за свої права, заколюють якимись ліками, а потім переводять у спецзону для психів. За місяць “на дурку” поїхало троє чоловік... Один із засуджених, Віталій Сікора, на знак протесту проти дій адміністрації зашив собі рота...».

За словами Дмитра, Держівська колонія вважається “чорною”. Тобто такою, де неписані правила поведінки засуджених встановлюють злодії, які ніколи не співпрацюють з адміністрацією. Та в цій колонії, каже Харук, адміністрація домовилася зі злодіями і нацьковує їх на в’язнів, які чимось не влаштовують керівництво.

Уранці до редакції “ВЗ” прийшла дружина Дмитра Харука Світлана й принесла копію його скарги до прокуратури Львівської області. У скарзі засуджений повідомляв, що в травні цього року різав собі вени на руках. “Я сім разів лікувався у медичній частині установи з діагнозом гепатит “С” в стадії стійкої ремісії, — пояснював прокуратурі Дмитро. — Через погане самопочуття просив викликати медпрацівника. Коли в цьому відмовили, порізав собі вени. Та на це ніхто не звернув уваги”.

Під час зустрічей, розповіла Світлана, чоловік розповідав їй, що у цій зоні погано годують, у медчастині немає необхідних ліків. “Рідним засуджених, — переконувала Світлана, — працівники колонії натякають, що можуть влаштувати умовно-дострокове звільнення, якщо родичі засудженого куплять необхідні колонії будівельні матеріали, профінансують якісь ремонтні роботи. Люди виконують ці прохання, а потім з’ясовується, що адміністрація їх обманула. На умовно-дострокове звільнення натомість висувають в’язнів-наркоманів, які вміють підмазуватися до адміністрації та добре знають, кого та як “підмастити”...”.

У Держівській колонії засуджений справді зашив собі нитками рота, підтвердив “ВЗ” в. о. Миколаївського міжрайонного прокурора Андрій Пшеничка. “Я щойно повернувся з колонії, — розповів прокурор. — З’ясував, що до членоушкодження вдався злісний порушник дисципліни. Раніше він відбував покарання у 48-й колонії, де постійно порушував вимоги режиму утримування. У Держівській колонії він за порушення режиму півроку провів у ПКТ (приміщенні камерного типу). Останній конфлікт між цим засудженим та адміністрацією виник, коли він попросив дозвіл скористатися таксофоном (минулого року українським в’язням в колоніях дозволили спілкуватися з рідними телефонними таксофонами без обмеження кількості дзвінків. — Авт.). Та у цей час телефоном користувався інший засуджений. Працівники колонії запропонували скористатися телефоном після прогулянки. У відповідь засуджений почав лаятися та закликати до бунту. А потім зашив собі рота. Двома стіжками, не завдаючи собі серйозних поранень. Через два дні він вже “розшився”.

За словами прокурора, конфлікти між адміністрацією та засудженими Держівської колонії викликані тим, що до минулого року ця колонія була установою мінімального рівня безпеки. У ній відбували покарання уперше суджені за нетяжкі злочини. Минулого року Держівську колонію перепрофілювали на установу середнього рівня безпеки. З інших установ у неї перевели неодноразово суджених, відтак режим став суттєво жорсткішим.

Перебування засуджених у Держівській колонії ускладнює й розташування установи. До неї треба йти багато кілометрів пішки від найближчого села або ж добиратися власним автотранспортом. Тому родичі відвідують засуджених цієї колонії рідше, ніж в інших установах.

В управлінні Державної пенітенціарної служби у Львівській області не приховують, що під час зміни режиму у Держівській колонії відстежувалися певні конфлікти між адміністрацією та засудженими. Та з часом умови утримування покращилися, і ситуація стабілізувалася.

“Є кілька засуджених, які постійно намагаються привернути до себе увагу преси і таким чином домогтися від адміністрації незаконних привілеїв, — прокоментував скаргу засудженого Харука керівник прес-служби управління Державної пенітенціарної служби у Львівській області Мирослав Демків. — Засуджений Дмитро Харук раніше відбував покарання у 30-й колонії. У 2011 році намагався там з’їсти склянку, після чого був визнаний схильним до членоушкоджень. У Держівській колонії актів членоушкодження не вчиняв, вен собі не різав. 19 березня цього року засуджений вжив якусь рідину невідомого походження і отруївся. Через що рішенням комісії був скерований у приміщення камерного типу...”.

А тим часом...

У Руставській тюрмі (Грузія) один з засуджених на знак протесту проти нелюдських умов утримування під вартою прибив цвяхами до стільця... свій статевий орган. Після чого в’язня госпіталізували до республіканської тюремної лікарні, що в Тбілісі.