«Екс-прем’єр у мене – Яна Тищенко, вони ж її називають Янакондою»

У Центрі політичного прогнозування газети «Високий Замок» відбулася презентація книги відомого письменника, опозиційного народного депутата Володимира Яворівського «Лягти!!! Суд іде…» (Видавництво ЛА «Піраміда»). Твір — на злобу дня, побудований на реальних політичних подіях, свідками яких були українці останні два роки. У публіцистично-художній формі передає задушливу атмосферу свавілля нинішньої влади, зокрема судового процесу над екс-прем’єром Юлією Тимошенко. Думками про цей роман поділилися колеги автора, політики, письменники, а журналісти поставили йому ряд запитань, які стосувалися не лише нового роману. Пропонуємо виклад цієї розмови.

Володимир Яворівський. Видати цю книжку виявилося справою нелегкою. Вона була у кількох видавництвах, прочитавши її, видавці, зокрема Іван Малкович, робили компліменти, але на другий день шукали причин відмовити мені. Казали: надрукувати не можу, бо в нас не оформлене як слід приміщення. А ці ж гади, як прочитають, чинитимуть проблеми…

Книжка стала логічним продовженням іншого мого роману, «Найдовша ніч президента», який вийшов півтора року перед цим. Думав, на цьому на політичних речах поставив крапку. Хотів братися за завершення роману «Друге пришестя» — про останні роки і останню любов Тараса Шевченка. Але ситуація, в яку потрапила Україна — коли так надсадно борсається з цією владою, з цим президентом, — змусила написати іншу книгу, про суд над Юлією Тимошенко. У романі інші імена, інші прізвища, але всі всіх упізнають. Екс-прем’єр у мене — Яна Тищенко, вони ж її називають Янакондою. Суд над нею був жорстоким. Пригадую, мій товариш Михайло Косів, коли Ющенко давав свідчення проти Юлії Тимошенко, «топив» її, піднявся і вигукнув до Ющенка: «Ти — подонок!»...

У цьому романі дві лінії. Одна — белетристична. Молоду красуню, «Міс міліцейської академії», хочуть подарувати президентові на «ніч Незавісімості». Обіцяють залишити її в Києві, допомогти зробити кар’єру. Спокуса велика. Але вона відмовляється від неї. Є у романі сцена суду, перебування головної героїні у в’язниці. Вона сидить з жінкою, яка була секретарем сільської ради — голова продав землю, а на неї все списали. Сидить, бо чоловік не може зібрати грошей для суддів…

Ті, хто вже читав цей роман, кажуть, що цікава сцена, коли Яна Тищенко проводить ніч у Софії Київській, там відбувається її розмова з минулим, з предками. Показано птахо-жінку, павучка, який залізає до неї в камеру. Вона його випускає, а він знову залізає їй до сумочки… Завершується роман передчуттям революції, тим, що народ починає збиратися на майдані…

Думаю, на осінь мені вдасться видати ці два твори однією книжкою, вони будуть одним цілим. У першому романі з’являється ХАМ, скорочене від «Хазар Артур Миколайович». Зображено його оточення, помічники. Є міністр внутрішніх справ Гомельський, під яким можна упізнати екс-главу МВС Могильова, є суддя Лаврентьєв, який схожий на суддю Кірєєва, є прокурор Гречаник, якого читач може ідентифікувати з Пшонкою...

Ігор Гургула.З великим задоволенням прочитав цей роман. Написаний з властивими авторові образністю, сарказмом і гумором. Ось взяти хоча би такий пасаж: «Брова Лаврентьєва вже давно жила своїм автономним життям»… Ця та інші дотепні фрази вже стають афоризмами. Хоча в окремих місцях мені забракло більшого психологізму…

Богдан Стельмах. Я почув такі дивовижні прізвища… А можна було елементарно з Пшонки зробити Псьонку, з Кірєєва — Хирєєва і так далі. Тоді було б зовсім вгадувано. Треба було ці прізвища спотворити, так, як вони багато що спотворили…

Наталія Балюк.Наскільки багато у вашому романі художнього домислу?

Володимир Яворівський.Події, які поклав в основу роману, настільки випуклі, яскраві, жахливі, що додумувати щось майже не було потреби. Домислював лише у тих моментах, коли йшлося про тюремну камеру, в якій сиділа Яна. Щоб скласти уяву про тюремну обстановку, дещо розпитував у Андрія Шкіля, якому довелося побувати у застінках Лук’янівки. Вигадав одну ситуацію із суддею Лаврентьєвим. Мені треба було знайти причину, чому його з маленького містечка Бережані, де він судив курокрадів, самогонників, переводять до Києва, на суд з Яною. От я і вигадав епізод, коли Лаврентьєва у провінції «беруть» на корупційних діях, готові його арештувати. Але переводять до Києва і дають завдання посадити екс-прем’єр-міністра…

Іван Фаріон. Не хотіли б Кірєєву вислати свою книгу з дарчим автографом?

Володимир Яворівський.Хороша ідея…

Тетяна Футало.На яку аудиторію розрахований ваш роман?

Володимир Яворівський.Моя книга — для розумного читача. Розраховую і на тих, хто негативно ставиться до Юлі — нехай читають, може, художнє слово когось переконає у садистичній жорстокості поведінки влади. Сподіваюся, навіть люди, які симпатизують «регіоналам», подивляться на все довкола по-іншому.

Наталія Балюк.Кому подарували перший примірник своєї книги?

Володимир Яворівський.Його у мене вихопив Микола Томенко…

Наталія Балюк. А Юлії Володимирівні відішлете свій роман?

Володимир Яворівський.Він уже у неї. Підписав книгу і через офіційного захисника Юлії Володимирівни — Андрія Кожем’якіна — передав екс-прем’єру у залізничну лікарню Харкова.

Святослав Яворівський.Для мене важливим є те місце у романі, де йдеться про вітчизняну інтелігенцію, яка відсиджується у кущах…

Володимир Яворівський. Хотілося показати той сегмент людей, особливо у провінції, які по черзі очолюють усі партії, рухи, «Просвіти», пишуть бездарні віршики, друкують їх у районних газетах і вважають себе політичними зірками. А коли люди починають збиратися на повстання, ховаються у кущі. Не скажу, що цей образ повністю виписано з Павла Мовчана (у книзі — Мовчун). Але те, що він зрадив і відійшов від демократів — правда. Письменники знають йому ціну. Тож і його шматок у цьому образі є… Я чимало зробив, аби Мовчан потрапив у виборчі списки «Батьківщини». Його дружина, поетеса Любов Голота, просила мене про це. І він просив. На партійному з’їзді я двічі виступав на його підтримку. Наполіг, і Юля підтримала мене — Мовчана включили у прохідну частину прямо на з’їзді. Коли він перебіг, я вислухав на свою адресу чимало справедливих докорів…

Наталія Балюк.Коли ви кажете, що люди збираються на революцію, — видаєте бажане за дійсне? Чи щиро вірите у цей спротив, чи, може, у такий спосіб намагаєтеся підстьобнути людей?

Володимир Яворівський. Усе, що ви сказали, підтримую. Вірю. Намагаюся підштовхнути. Рано чи пізно все це буде… Ситуація була б іншою, якби Юлія Тимошенко була на свободі… Боротьба за неї йде. Відчуваю, вони її все-таки відпустять на лікування у Німеччину. Їм потрібно буде зробити якийсь крок перед підписанням Угоди про асоціацію. Юля зможе вільно спілкуватися з пресою — думаю, німці це їй дозволять. Це відкриє новий етап боротьби за неї…

Водночас Янукович розуміє, що поява Тимошенко на волі — “капець” для нього. Лідера, рівного їй, у нас немає. Не кажу, що Юля — свята, що не робила помилок. Та і зараз помилки є, уникнути їх взагалі неможливо. Але поки що не бачу того лідера, одного-єдиного, який, скажімо, може виконати функцію одного об’єднаного кандидата від опозиції. Не так легко цього буде досягти. Одна річ — наша спільна поведінка у парламенті. Але коли торкатиметься конкретних персоналій на виборах, буде складно… Кличко на роздоріжжі, сам не знає, чи хоче йти в мери Києва. Та й ситуація з виборами неясна. Якщо вибирати за нинішніми правилами, київський мер буде декоративним головою, без повноважень. На цю посаду йти йому не можна. Цей голова буде безпомічним. Ради у нього не буде, грошима розпоряджатиметься голова Київської держадміністрації. У нього буде телефон, секретарка, машина, можливість виступити по телебаченню. Для Києва нічого зробити не зможе…

У середовищі, з яким активно спілкуюся, — Соболєв, Томенко — більше схиляються до того, щоб у київські мери висунути Порошенка. Він — господар. Кличко — прекрасне ім’я, для України багато зробив. Свіжий політик. Одначе… Втім, вибори ще не оголошено, і ми нікого ще не пропонували висувати.

Наталія Балюк.У Порошенка є амбіції мера Києва. Але також відомо, що у нього є амбіції президента.

Володимир Яворівський.Порошенку через два роки буде 50. Як у політика, у нього є люфт, запас. Він має владні амбіції. Згадайте, як після Помаранчевої революції рвався у прем’єри. Через те видається, що він...

Михайло Косів.Володимире, отут прошу зупинитися. Порошенко є найоптимальнішим варіантом на переможця. Ніхто не має стільки шансів перемогти, як він…

Володимир Яворівський.За умови, що Юлі не буде.

Михайло Косів.Звичайно. Але навіть якщо Юлю випустять на волю — не скасують же вони вирок «печерного» суду! Для того, щоб вона могла брати участь у президентських виборах, має бути кілька передумов: зняття судимості, її бажання. А ще — чи дозволить їй балотуватися здоров’я? Вважаю, Юля має залишитися загальнонаціональним лідером. Виконувати цю функцію вона може і не будучи президентом.

Наталія Балюк. Питання у тому, чи і вона так вважає…

Михайло Косів.Якщо хоч одна з цих трьох передумов не буде реальною, тоді опозиції треба добре зважувати.

Кличко, на якого плекають надії, не має управлінського досвіду, Україна стоїть перед такими катастрофами, що вчитися немає коли. Кличко не є тією особистістю, яка може відразу включитися і щось робити для держави.

Про Тягнибока не кажу, бо з нього зроблять неофашистську страшилку. З ним програшний варіант. За Яценюка будуть голосувати не тому, що вони за нього, а тому, що проти Януковича. Якихось стимулів голосувати за нього, крім того, що його підтримуватиме Юлія, у Яценюка, на жаль, немає…

А щодо Порошенка. Народився у Болграді, є представником півдня України. Все життя прожив на Поділлі, у Вінниці, це центр України. Тепер — житель столиці, центру, кияни його люблять. Недавно «Високий Замок» друкував матеріал про зацікавленість Порошенка у віднайденні собору і могили короля Данила у Холмі. Тож і галичани теж не будуть вважати його чужим…

Якщо ідея об’єднати українське суспільство в щось одне не відбудеться протягом найближчих років, Україна неминуче розпадеться на ту частину, яка буде утверджувати себе як українська Укра-їна, і ту, в якій перемагатиме малороська ментальність, яка стане ще однією російськомовною територією — з тим, щоб у недалекому майбутньому стати ще однією губернією Росії.

Володимир Яворівський.Михайле, проти всього, що ти сказав про Порошенка, не заперечую. Можна згадати і те, що був успішним міністром закордонних справ. Але ти одного не врахував: пройде на виборах єдиний представник від опозиції. Є питання: чи опозиція спроможеться на Порошенка? Чи поступиться той же Кличко? Якщо Порошенко піде як самовисуванець, хто його підримуватиме? — Політичного сегменту у нього майже немає…

Степан Курпіль.Хочу не погодитися з Михайлом Васильовичем у тому, що президент має бути управлінцем, мати виробничий і ще якийсь досвід. В історії багатьох країн є приклади, коли держави очолювали люди, далекі від економіки, але які були суспільними авторитетами. Це і Лех Валенса, Вацлав Гавел, Де Голь, Рональд Рейган…

Михайло Косів.Але Україна не є ані Польщею, ані Чехією, ані Францією, ані Америкою...

Степан Курпіль.Що найперше хочуть у тій же Польщі, Чехії, Франції? Щоби була справедливість. Щоби були однакові правила гри для всіх. Щоб не було корупції. Щоб функціонували об’єктивні суди. Щоб людина могла захистити себе. Чесний президент завжди може знайти кваліфікованого управлінця, який добре займатиметься економікою, іншими галузями. Як на мене, президент має бути моральним авторитетом, який міг би об’єднати таку різношерсту Україну, зламати хребет злочинності. Без цього нічого не буде! Постає питання довіри: хто це може зробити? Я поки що не бачу такої людини — починаючи від Юлії Володимирівни, закінчуючи вашим улюбленим Петром Порошенком. Можливо, ця фігура ще вималюється до 2015 року… Якщо нам не вдасться таку людину знайти, все одно треба буде навколо когось об’єднуватися. Кажу про ідеал, який мав би бути, до якого Україна мала би вже дозріти.

Іван Фаріон. Як митець, як ви відреагували на рішення Віктора Януковича присвоїти звання народного артиста Олегу Гаврилюку, виконавцю сороміцьких, порнографічних пісеньок?

Володимир Яворівський.Це рівень культури президента і тих людей, які звернулися до нього з відповідним клопотанням. Його ініціатором був Ян Табачник. Нагадаю, Героя України Янукович присвоїв і Борису Білашу. Поет він посереднього рівня, купи не тримається те, що він пише. Але свого часу, коли нинішній президент був директором автобази і ходив у баню, Білаш носив йому пиво… Зараз багато таких «героїв». Це ганебно. Компрометує владу. Я колись казав з трибуни: «регіонали» — це люди, які нібито мають вищу освіту. Але без середньої...

Святослав Яворівський.Чи не є події у миколаївській Врадіївці, коли люди піднялися проти міліцейського свавілля, початком отого зрушення, про яке пишете у своїй книзі?

Володимир Яворівський. Без вулиці опозиція у своїй меншості у парламенті навряд чи може щось змінити. Є велика небезпека, що все у країні залишиться так, як є, якщо суспільство проковтне все те, що зараз відбувається. При такій мовчазній згоді Янукович може залишитися на другий президентський термін. Тоді — все…

Але я з певним оптимізмом дивлюся у майбутнє. У депутатських справах їздив у Луганськ. Одягнув кепочку, темні окуляри, щоб пику мою не впізнавали — і пішов на базар. Почав суржиком ставити питання: «Ваша власть надворє, а ви так скудно живьотє… Посмотрітє, какіє тут у вас цени!». Люди як завелися! Я тоді розхохорився, кажу: «Що ж ви хочете? — вони всього-на-всього три роки при владі. Треба, щоб років з 20-ть керували». Ледве ноги виніс з цього базару…

У тому ж таки Луганську люди підходили і запитували: ну коли?