Раки залишилися лише на гербі...
Кореспондент «ВЗ» побував у «закарпатському Донецьку»
Напередодні візиту на Закарпаття міністра екології та природних ресурсів України Олега Проскурякова кореспондент “ВЗ” вирішив навідати мальовниче село на Хустщині Рокосово. Попри свою красу, це село й досі приховує в собі 230 тонн наднебезпечних речовин, котрі в тисячу разів перевищують допустимі норми.
Загалом же за кількістю виробництв у своїй «промзоні» це село називають малим закарпатським Донецьком.
Заїхавши до Рокосова, при вході до місцевої сільради зауважуємо викладений кольоровою плиткою місцевий герб із зображенням раків та двох схрещених мечів. Голова сільради Рокосова Павло Джуга розповідає, що герб розробили у Львівському інституті геральдики. Раки на ньому символізують власне самих раків, які водилися у місцевому потічку, та поширене у селі прізвище Рачок. А шаблі — символ Красного поля, де загинуло кількасот січовиків, та боротьби за незалежність Карпатської України. Зараз же, через поганий екологічний стан, раки в Рокосові вже не водяться…
З розмови з сільським головою дізнаємося, що Рокосово — одне з небагатьох недотаційних сіл Хустщини. Місцевий бюджет формується, в основному, завдяки фірмам, котрі працюють у так званій «промзоні» поблизу села. Серед них — і австрійська фірма з виробництва щебеню, й італійська — з пошиву спортивного взуття, і асфальтно-бетонний завод. Щоправда, «промзона», за словами Павла Джуги, є водночас і проблемою села. Особливо, у плані екологічному.
“У 80-х роках на території Рокосова діяло аж шість асфальтно-бетонних заводів та агрохімфірма, котра займалася пестицидами, — розповідає Павло Іванович. — Тоді тут був другий Донецьк. Проблема полягала і в тому, що податки від цього всього виробництва йшли у Хуст. Нам же залишалися лише екологічні проблеми. Зараз це питання врегульоване і «промзону» приєднано до Рокосова. Однак нам у спадок залишилося повно хімії. Якісь розумники, аби приховати сліди, ще у 80-х роках вивезли кількасот тонн отрути у наші ліси в урочище Кайтан. Отрута роками сочилася землею, поки люди не знайшли її джерело. Ми поступово вивозимо цю гидоту та пошкоджений отрутохімікатами ґрунт. Наразі вже вивезено 120 тонн. Але ще залишається 230. Причому утилізація однієї тонни польською спеціалізованою фірмою коштує близько 22 тисяч гривень…”
А вивозити отруєний ґрунт справді треба. Адже нещодавно село за понад 300 тисяч гривень замовило його експертизу у харківської авторитетної фірми. Так от, фахівці довели, що вміст хімречовин у зразках ґрунту у тисячі разів перевищує допустимі норми.
