Театральний погляд на філософію Ніцше

Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса презентував першу ластівку нового проекту — філософську постановку “Так казав Заратустра”.

Автори вистави представили її як “перший драматичний урок за текстами Кліма театрально-філософського проекту “Геть від Заратустри”. Під час театралізованого уроку публіку у нешкільний спосіб вчили шукати сенсів та істин, заглядати углиб себе, проводити паралелі між людиною і державою та не вестися на обман. Проект львівські театрали здійснюють за підтримки Інституту ім. Єжи Гротовського.

Курбасівці взяли за основу філософську концепцію Ніцше, яку у текст, що піддається інсценізації, перетворив знаний драматург і друг театру Клім (Володимир Клименко), створивши театралізований урок-повчання. Режисерську концепцію на себе взяв Володимир Кучинський, музичну — Мар’яна Садовська. Візуальна складова завдячує старанням Оксани та Олексія Хорошко, а пластична — Ользі Сємьошкіній.

“Так казав Заратустра” в інтерпретації Театру ім. Леся Курбаса — це міцний сплав філософських сентенцій, унікальної музичності та акторської гри. Музична та вокальна складові вистави творили дивовижну атмосферу дійства, занурюючи глядача у медитативний стан. Центральними стали східні мотиви у співах та музичних інструментах, які на сцені з’являлися один за одним й дивували екзотичністю — як вигляду, так і звучання (як-от сітара).

За час вистави актори-“курбасівці” вчили публіку тверезо оцінювати кризу у суспільстві і собі, переходили з філософії особистості на державний рівень. “Державою називають найхолоднішу з усіх холодних потвор, — говорили зі сцени актори, і в українському контексті сентенції Ніцше, написані більш ніж сторіччя тому, звучали як ніколи актуально. — Холодно бреше вона, і брехня ця виповзає із вуст її (...). Одначе держава бреше всіма мовами про добро і зло — і що не слово, то брехня, і що не майно, то крадене.

Все в ній — обман, краденими зубами кусає вона, ця єхидна. Навіть нутро її — це обман (...)”. Людина і надлюдина, пошук свого я, позиція учня і майстра, де воно щастя, і що означає любити, як жити, про що думати, де сенс... “Так казав Заратустра” — не вистава у класичному розумінні цього слова, а дійство, містерія, що творить на сцені нову реальність, відірвану від буденності. І навіть коли урок, що дають його публіці актори, закінчується, вирватися в одну мить з цієї містерії, що міцно тримає у своїх обіймах, непросто. Зрештою, ця постановка — перший, але далеко не останній урок курбасівців за мотивами Ніцше, який вони планують дати своїй публіці.