Біла шпальта – як чорна пляма на совісті влади!

Журналісти сказали рішуче «Ні» «регіонівському» закону про наклеп. 27 вересня усі провідні львівські газети: «Високий Замок», «Львівська пошта», «Львівська газета», «Ратуша», «Зік» (а сьогодні, 28 вересня, і «Новий Погляд») вийшли із порожньою першою сторінкою, пояснивши: «Ми вийшли з порожньою першою шпальтою, бо нам намагаються закрити рота, а у вас відбирають право знати правду». Шкода, щоправда, що «першополосну ініціативу» не підтримало чимало київських видань і преси з інших регіонів України. Як відреагували на цей протест читачі, чи підтримують, чи розуміють?

Продавця газетного кіоску прошу виставити поруч усі «порожні газети» і спостерігаю за реакцією покупців. «Чого це ви порожні газети продаєте?» — питає чоловік років тридцяти. «Журналісти протестують», — відповідає продавець. «А-а-а-а... Розміняйте 50 гривень». Запитую чоловіка, чого не купує газету, чи не цікаво почитати, чому протестують? «Ну так я вже прочитав на першій сторінці», — відказує.

Ще одна жінка довго роздивлялася порожні сторінки, але нічого не запитувала. «Не цікаво, чому перша шпальта порожня?» — «І чому?» — «Протестуємо проти закону про наклеп». Жінка навіть і не дослухала, кудись заспішила. Продавець у кіоску каже, що так реагують майже всі. «Найбільше, напевно, здивувалася я, — говорить кіоскерка пані Тетяна. — Зранку побачила одну газету з порожньою шпальтою. О, думаю, сміливі. А вони всі такі! Люди купують пресу мовчки, лише один чоловік обурився, чому, мовляв, даєте мені газету без тексту.» У іншому кіоску продавець розповідає: «Купують мовчки, тільки один сказав: «Давно було пора». До кіоску підійшов ще один покупець, запитую і його думку. «Підтримую журналістів, — каже Федір Гук. — Тільки от навряд чи одним таким протестом чогось досягнемо, треба народу підійматися».

В Інтернеті відгуків на антинаклепницький рух не бракує. Більшість користувачів розуміють нашу ситуацію, гаряче підтримують, але є й такі циніки, що кажуть: «Якщо газети вийшли з порожніми шпальтами, значить, досі там були самі наклепи, а тепер журналісти злякалися...». На жаль, люди ще не зрозуміли, не усвідомили, що за «наклеп» не тільки журналіста можуть посадити! Уявіть собі, що завтра хтось покладе око на вашу дачу, наприклад. Хтось з «великими плечима». І почнете ви себе захищати, звернетеся у ЗМІ, дасте коментар... І потрапите за ґрати за «наклеп» чи «образу»! Бо як же так — невинній людині репутацію зіпсували, він як краще хотів, може, ваша бідненька дача своїм виглядом до болю ображала його витончений смак...

Коментарі для «ВЗ»

Ігор Гулик, головний редактор «Львівської газети»

Були дзвінки у редакцію, читачі нас підтримують. Звісно, доводилося читати і скептичні відгуки: такою акцією, мовляв, ми нічого не досягнемо. Але це лише початок. До нас приєднаються, я певен, і телекомпанії, радіо, нас вже підтримали інтернет-видання. Зрештою, навіть у тому, що шість львівських газет зуміли домовитися, вже є великий позитив. Це означає, що перед реальною загрозою, ми можемо відкинути власні амбіції чи інтереси і об’єднати зусилля для боротьби.

Отар Довженко, журналіст, викладач Українського католицького університету

Наскільки мені відомо, з порожніми першими шпальтами в Украї­ні вийшло 10-15 газет. Це був, перш за все, меседж для читачів, щоб вони звернули увагу на загрозу, яка виникла. Звісно, він не дійшов до тих, хто не мислить категоріями свободи слова, кому байдуже, але частина таки сприйняла і зрозуміла його. Хай це і не найбільша частина, треба ж починати з малого.