Політична реклама вганяє українців у депресняк...

«Реклама може переконати людину купити неякісний товар, але лише один раз».Фахівець з реклами Девід Огілві.

Мабуть, немає людей, хіба що крім мазохістів, яким подобається політична реклама. Вона дратує апріорі, навіть, якщо зроблена професійно, якісно і дорого. Хоча така нервує ще більше, бо народ собі рахує, скільки “бабла” на це викинуто. І його, як кажуть, шляхи трафляють.

Але будь-яку виборчу кампанію не можна уявити без політичної реклами. Це не­від’ємний атрибут, без якого і кандидат, і політична сила випадають з інформаційного простору. Тому політики не шкодують на рекламу грошей. Але чи кількість переходить у якість і, як наслідок, у результат? Про якість — окрема мова.

Сиджу перед телевізором, перемикаю канали і щоразу натикаюсь на рекламний ролик якоїсь політичної сили. Перший раз я знайшла у собі сили додивитися до кінця, але, радше, з професійного інтересу, аби мати загальне уявлення. Вдруге вже не дивилася жодного ролика, а якомога швидше натискала на пульт телевізора. Нерви не витримують...

Усім без винятку політичним рекламним роликам я би поставила тверду двійку, а комуністам — жирну одиницю. Один бал мінус за винятковий цинізм. Неприємно вражає те, що практично усі топові політичні сили побудували свою рекламну кампанію на негативі. Експлуатуються людські біди, бідність, соціальна несправедливість і, звичайно, нищівна критика конкурентів. Найбільше засмічує телеефір, звичайно ж, провладна Партія регіонів. Оригінальністю ролики “регіоналів” не вирізняються. Як і в 2006 році (попередні вибори до Верховної Ради), в 2009-2010-му (вибори президента), в 2010 р. (вибори до місцевих органів влади), Партія регіонів будує свою виборчу кампанію на критиці попередників. Причому, якщо проаналізувати динаміку, то увага до попередників у рекламі ПР щоразу зростає. Якщо у 2006 році про них згадували між іншим, на цьому не акцентували, то у нинішніх роликах критика “помаранчевих” займає левову частку у загальній рекламній кампанії біло-синіх. Апеляція до попередників стає все більш нав’язливою, агресивною. Вони, за версією “регіоналів”, досі винні у всіх бідах українців, зокрема у малих пенсіях, у дорогих ліках, у безробітті, одне слово, у тому, що обіцяне майже три роки тому “покращення життя вже сьогодні” не сталося. Досі експлуатується газова угода, яку підписала Тимошенко, і яка є єдиною причиною малих пенсій та зарплат. Інші причини, як-от мільярди бюджетних коштів, які йдуть на утримання Адміністрації президента та інших органів влади, на забаганки Януковича у вигляді вертольотів та вертолітних майданчиків, розбудову Межигір’я, про мільярди, які втікають в офшори, про корупційні схеми з відмивання коштів та про “відкати”, у роликах “регіоналів”, не згадуються. Хоча дуже напрошуються. При цьому Партія регіо­нів сама собі суперечить. Адже водночас продукує інший ролик, де переконує українців, що “руїну подолано”, та розповідає “казки” про стабільність, добробут, підвищені пенсії і таке інше. До речі, на відміну від попередніх виборчих кампаній, цього разу Партія регіонів є більш стриманою в обіцянках. А якщо бути точним, то вона їх взагалі не дає. Вже навіть не обіцяє почути кожного... Вочевидь, політтехнологи порадили соратникам Януковича більше не годувати виборця міфічними “покращеннями”, а, власне, робити акцент на критиці політичних суперників. По-перше, критикувати завжди легше, за критику, на відміну від обіцянок, не треба відповідати. По-друге, критикуючи “помаранчевих, Партія регіонів ніби відфутболює соціальне невдоволення на чуже поле — з хворої голови на здорову. А ще в такий спосіб намагається зцементувати свій електорат, зберегти своє електоральне ядро. Викликати ностальгію за тими часами, коли виборець “регіонів” голосував за них лише з лютої ненависті до “помаранчевих”.

Але з “регіоналами”, як кажуть, все зрозуміло, чогось іншого від них годі було чекати. Прикро, що своєю рекламною кампанією розчарувала і опозиція. Від опозиції чекала чогось більшого, точніше, чогось іншого. А її рекламні ролики, по суті, перегукуються з рекламою Партії регіонів. Той самий негатив, ті самі знедолені пенсіонери... Опозиція тисне на жалість, на емоції. Таким чином далі культивуються занепадницькі настрої, мовляв, все погано. І хоч фінальний акорд роликів — гасло “Ми їх зупинимо!” — нібито дає якусь надію на зміни, це виглядає непереконливо. Не зачіпає! Не до кінця зрозуміло, хто такі “ми”. Це — лідери опозиції, кандидати в депутати від опозиції чи український народ? Власне у рекламі бракує заклику до виборця, опозиція нібито дає зрозуміти, що вона за виборця все зробить, а це — стратегічно неправильно. Завдання опозиції — не лише критикувати владу (влада сама себе компрометує), а консолідувати народ, закликати до єдності. Щоб зупинити владу, треба спочатку зупинити байдужість людей, розчарування, інертність, апатію. Втовкмачувати людям, що тільки спільними зусиллями зможемо “їх зупинити”. І обов’язково пропонувати альтернативу, спонукати до позитивного мислення.

На жаль, виробники рекламної продукції зациклилися на безкомпромісній політичній боротьбі. Розумію, що ця виборча кампанія — як остання битва — або пан, або пропав. Причому як для влади, так і для опозиції. Надто вже усі серйозні. Як кажуть, будьте простішими і народ підтягнеться... Автори роликів забули, що у всі часи в рекламі цінувалися нестандартні ходи, іронія, гумор, гротеск. Така реклама вирізнялась, запам’ятовувалась і давала результат. Як приклад — дотепні біґборди з бабцею і котом, на якого бабця вирішила переписати хату, коли дізналася, що онук голосував за Партію регіонів. Через те, що владі бракує почуття гумору, і вона почала справжні гоніння на прикольний біґборд, він набув шаленої популярності, про нього написали усі газети, показали усі телеканали. І при цьому абсолютно безплатно. Що значить — зроблено творчо, креативно, талановито. На біґборд з бабцею і котом хочеться дивитися, не відриваючи очей, як на вогонь чи воду. А депресивні рекламні ролики як провладних сил, так і опозиційних лише відштовхують.

Схожі новини