Системний блок Зінченка не зміг увімкнути навіть спеціаліст з кібербезпеки…

У Шевченківському районному суді міста Львова продовжився розгляд справи про умисне вбивство відомої мовознавиці, професорки Ірини Фаріон.

Обвинувачений В’ячеслав Зінченко просив суд зробити у судовому засіданні перерву, бо його захисник Володимир Вороняк через стан здоров’я не зміг бути присутнім у суді. Утім, інший його захисник Ігор Сулима з’явився у судове засідання.

Прокурор Дмитро Петльований наполягав, аби судове засідання продовжилося без участі одного з захисників обвинуваченого. Зі слів прокурора, за клопотанням Вороняка уже близько восьми разів відкладалися засідання від початку цього року.

Це вже переросло у зловживання у праві на захист, — зауважив прокурор. — Крім того, ККУ зобов’язує нас захищати права не тільки обвинуваченого, але й права потерпілої, зважаючи, зокрема, на розумні строки досудового розгляду.

Упродовж 2,5 місяців засідання не відбуваються виключно з однієї підстави. Враховуючи те, що право на захист все ж таки забезпечений, прошу суд продовжити судовий розгляд. І зважаючи на наявність свідка у суді - перейти до його допиту.

Cудді, порадившись, ухвалили рішення — продовжити судове засідання без одного з захисників обвинуваченого.

Нагадаю, у попередньому засіданні судді дозволили Зінченку ознайомлюватися з матеріалами справи у СІЗО на комп’ютері. Але, як повідомив сам Зінченко, працівники СІЗО не дають йому на це дозволу. Тож доступу до комп’ютера обвинувачений не має…

Сторона захисту наполягала, аби свідчення у суді дала свідок, яка бачила, що в особи в окулярах та капелюсі, яка сиділа у дворі на вул. Масарика, де жила Ірина Фаріон, були навушники.

«Cкільки його бачила, він завжди сидів…»

19 березня 2026 р свідчення у справі давала сусідка Ірини Фаріон з третього під'їзду. Літня жінка розповіла, що ця особа, яка сиділа на лавці у дворі, була вбрана у яскравий одяг. Вона бачила його разів з десять (одяг він не змінював). Чи було це щодня, свідок не може сказати… На лавці він сидів протягом двох тижнів (перед убивством. — Авт.). Вона проходила близько біля нього (на відстані півметра).

Сторона захисту та сторона обвинувачення просили пригадати свідка, який вигляд мали навушники? Свідок сказала, що навушники були білого кольору (вона бачила їх у вухах). Оправа окулярів була теж білого кольору. Утім, більше деталей сказати вона не може.

Прокурор уточнив у свідка, чи могла вона переплутати навушники з білою оправою окулярів?

— Щось висіло, — каже жінка. — Я у тому не розуміюся…

— Чи бачили ви у руках цього хлопчини мобільний телефон, чи плеєр? — запитав прокурор.

— Не бачила, — відповіла свідок.

— Як ви, прокурор, визначили, що це був хлопчина? — зауважив головуючий суддя Петро Невойт і звернувся до свідка. — Якого віку була ця особа?

— Молодий, видно було по дитині, — відповіла свідок.

Літня жінка зауважила, що ні музики, ні розмов по телефону вона не чула, коли біля нього проходила.

— Cкільки його бачила, він завжди сидів, — додала свідок на уточнюючі запитання судді.

Свідок особисто з особою в панамі не розмовляла, але з ним розмовляв її сусід Володя з 5-го під'їзду. Той хлопець (в панамі) сказав сусіду, що він з Тернопільської області. Більше Володя про нього нічого не розповідав.

«Вентилятор крутить, а система не реагує…»

Також до суду з’явився оперативний працівник управління кібербезпеки, аби допомогти оглянути мобільний телефон Зінченка та системний блок (під час досудового слідства ці речі досліджували інші працівники поліції).

Прокурор просив суд оглянути телефон і комп’ютер у закритому судовому засіданні, аби не оприлюднювати особисті дані оперативного працівника і не створювати йому перешкод у його подальшій діяльності. Крім того, у телефоні є особиста інформація обвинуваченого.

Однак обвинувачений сказав, що «у мене секретів немає, і приховувати мені немає що». І попросив, аби ця процедура була відкритою для журналістів.

Суд ухвалив рішення: під час огляду телефону та комп’ютера знімати відео та фото заборонено. Журналістам дозволили проводити лише аудіозапис.

Прокурор витягнув системний блок з упакування (на ньому були зазначені усі дати). Системний блок був вилучений під час обшуку вдома в обвинуваченого у Дніпрі.

Разом з спеціалістом з кібербезпеки його намагалися увімкнути десь півгодини.

Вентилятор крутить, а система не реагує, — каже, зокрема, прокурор.

Якщо вентилятор крутить, це означає, що системний блок працює, — каже обвинувачений. — Наприклад, на блок живлення до цих пір є гарантія.

Але увімкнути системний блок у судовому засіданні так і не змогли. Тому його знову запакували у пакет і скріпили печаткою.

Головуючий суддя звернувся до прокурора: «Чи є інші спеціалісти, які можуть допомогти при повторному огляді системного блока? Або включити його, або пояснити, чому він не включився…».

«Коли я користувався телефоном, фотографій було значно більше…»

Далі у судовому засіданні розпочали оглядати телефон Зінченка (сім-картку з нього витягнули, щоб не було доступу до мережі Інтернет). Телефон був увімкнений у режимі «польоту».

У цей момент Зінченко зазначив:

— Під час обшуку слідчий запитував у мами, чи знає вона пароль мого телефону? А зараз чомусь паролю немає… Пароль кудись зник.

— Коли мене затримували, телефон лежав на дивані. Коли був обшук, телефон знайшли не на дивані, а десь під столом… Телефон був у режимі «польоту». У режим «польоту» я телефон не ставив.

Спеціаліст з кібербезпеки отримав доступ до телефону без паролю.

Зінченко у судовому засіданні за допомогою спеціаліста з кібербезпеки, який тримав його телефон у руках, розповідав про свої зацікавлення і те, що він зберігав у телефоні (відео і фото обирали будь-яке).

Під час огляду телефону прокурор зазначив, що у мобільному Зінченка було близько 60 тисяч фотографій.

Зінченко тим часом сказав:

— Зараз є 12 тисяч фотографій. Коли я користувався телефоном, їх було набагато більше.

Зауважу, що Зінченко читав доволі специфічну літературу, як на його вік. Наприклад, Джозеф О’Коннор «Мистецтво системного мислення», або Едмунд Берк «Роздуми про революцію у Франції», книги Єжи Сармата… Їх Зінченко вносив у нотатки.

У його мобільному було багато інших книг, зокрема, на тему психології, якими він цікавився. Назви книг у судовому засіданні зачитував прокурор.

Також обвинувачений цікавився маркетингом. В одній із його папок зберігалися різні образи одягу. Цікавився й різноманітною музикою.

Зінченко також звернув увагу суду на скріншот у його телефоні, його зробили тоді, коли він був уже у СІЗО… А також обвинувачений розповів про нотатку від 25 липня 2024 року. О котрій годині вона зроблена невідомо, але 25 липня 2024 року він уже був затриманий.

Прокурор показав Зінченку фотографію від 3 квітня 2024 року у його телефоні. На цій фотографії Зінченко себе не впізнав…

— Очевидно, що це ви, — каже прокурор. — Ви себе що не впізнаєте?

А тим часом…

У наступному судовому засіданні допитають експерта Василика, який робив хімічний аналіз частини металу, що вилучили з голови Ірини Фаріон.