Передплатити Підтримати
  • Високий Замок
  • Спорт
  • Жан Беленюк: «Мені телефонував Борис Ложкін.  Питав, що не так, і чому  так мало медалей»

Жан Беленюк: «Мені телефонував Борис Ложкін.  Питав, що не так, і чому  так мало медалей»

Інформацію про те, що просився до Росії, український борець заперечує.


Уже понад тиждень тому у Ріо-де-Жанейро завершились Олімпійські ігри,  пристрасті довкола них не вщухають. Днями грузинського суддю, який практично відібрав в українського борця Жана Беленюка “золото”, відсторонили від роботи...  У свої 25 років Беленюк зібрав досить велику колекцію нагород, і тепер до неї додалося «срібло» Олімпійських ігор. Журналісту “ВЗ” Жан Беленюк не лише показав багатостраждальну медаль, а й розповів про недоліки Ігор і байдужість української влади до спорту. А також пояснив, чому, попри всі труднощі, не хоче змінювати федерацію. 

- Це ваша перша Олімпіада у спортивній кар’єрі. Які враження?

- Було морально складно, бо це велика відповідальність перед тими, хто в мене вірить. У ніч перед змаганнями довго не міг заснути, пізно ліг та прокинувся о п’ятій ранку. На жаль, рівень організації був досить низький як для події такого масштабу. Багато негативних нюансів з харчуванням та проживанням. У Ріо я жив у кімнаті з тренером. Хоча кімнатою її важко назвати, комірчина 4-5 квадратних метрів. Не було пральної машини, доводилось прати руками. Харчування теж не потішило. На вибір було представлено чотири кухні: дві східні, італійська, європейська. І за два тижні вони дуже набридли... 

- Які збірні були вашими сусідами? 

- Ми жили в будинку з білорусами та вірменами.

- А росіяни?

- Вони жили окремо. Помітив, що спортсменів селять здебільшого з політичних міркувань: представники США та Ірану в одному будинку жити не будуть, так само українців з росіянами розселили. 

- Мали час прогулятися містом?

- Так, після змагань мали майже тиждень вільного часу. Але в Ріо багато не нагуляєшся — небезпечно. Треба скрізь ходити та їздити групами і не брати зі собою дорогих речей.  Одного з призерів Олімпіади у центрі міста побили та пограбували. На щастя, залишився живий. 

- Уже встигли відсвяткувати “сріб­ло”  Олімпіади?

- Наразі ні, не було можливості. Я до цього спокійно ставлюсь, можливо, трохи пізніше і “обмиємо”.

- Уся Україна обговорювала ситуацію довкола вашого виступу. Суддя з Грузії кілька разів «карав» вас штрафними балами та постійно ставив у партер, завдяки чому суперник, росіянин Давіт Чакветадзе, набирав очки...

- Не можу сказати, що мене засудили. У кожного судді свої симпатії до спортсменів, хоча не буду заперечувати, що до росіян у боротьбі ставляться краще. У них сильна федерація та велика фінансова підтримка. Звісно, хотілося б, аби все було чесно, особливо на Олімпіаді, але вже як є.

- Днями голова федерації боротьби РФ Михайло Маміашвілі заявив про те, що ви просили його забрати вас у Росію...

- З ним, крім “Добрий день”, я більше не спілкувався. Тому навіть не знаю, звідки взялась ця інформація.

- Деякі спортсмени через недостатнє фінансування з боку держави, змінюють федерацію та виступають під прапором іншої країни. Про це ви не думали?

- Хоч держава спорту не підтримує, але про зміну федерації навіть не думав. Мене підтримують люди. Якщо  я і захочу переїхати... Можливо, мені там платитимуть більше, але я не буду там своїм. В Україні я свій, мене люблять, мене впізнають на вулиці, після Олімпіади мені надіслали величезну кількість повідом­лень з підтримкою. В іншій країні після кар’єри спортсмена мене просто викинуть на сміттєзвалище. Я виріс в Україні, мені тут добре і я хочу працювати на користь своєї держави, а не іншої, в якій я чужий. Хоча тут справді важко. Мені, вважаю, пощастило,  маю небайдужих, які перед Олімпіадою допомогли мені фінансово. Наприклад, комплект медикаментів, які допомагають витримувати шалене навантаження, коштує 10-15 тисяч гривень.

Шкода, але влада згадує про спортсменів лише на час Олімпіади, бо треба ж буде потім звітувати. Ще коли був у Ріо, мені, за дорученням президента, телефонував Борис Ложкін (екс-голова Адміністрації президента. - Авт.). Питав, що не так, і чому так мало медалей. На превеликий жаль,  у держави немає стратегії на 10-15 років, є одна стратегія - до наступних виборів.  Ніхто не думає про майбутнє молодого покоління -  майбутнє  держави. 

- Незадовго до Олімпіади київська влада подарувала вам квартиру...

- Так, за кілька місяців до Ігор мені дали однокімнатну квартиру в Києві. Точніше, сертифікат на неї. Будинок, в якому розташована квартира, вже добудований, але коли ми в нього заїдемо, треба питати у забудовників. “Вибивав” собі квартиру протягом двох років, ходив і розповідав, у яких умовах я живу (з мамою в однокімнатній “готельці” площею 36 м2, в Києві на Виноградарі. - Авт.).

Довідка «ВЗ»

Жан Беленюк — український борець греко-римського стилю у ваговій категорії до 85 кг. Срібний призер Олімпійських ігор (2016), срібний призер Європейських ігор (2015), чемпіон та бронзовий призер чемпіонатів світу (2015, 2014), дворазовий чемпіон і бронзовий призер чемпіонатів Європи (2016, 2014, 2012), бронзовий призер Універсіади (2013). Заслужений майстер спорту України. 

  • You are here:
  • Високий Замок
  • Спорт
  • Жан Беленюк: «Мені телефонував Борис Ложкін.  Питав, що не так, і чому  так мало медалей»