У Чернівцях показали українсько-румунське весілля


Організатори фольклорно-етнографічного свята “Осінь весільна”, що пройшло під відритим небом у музеї народної архітектури та побуту, кажуть, що деякі відвідувачі подумали, що тут відбувається справжнє весілля і почали дарувати нареченим гроші. Навіть легкий дощ не завадив провести всі весільні церемонії і показати, як одружуються українка та румун.

У двох музейних садибах розгорнулося приготування до весілля: на одному — нареченого, на іншому — нареченої. Біля прикрашеної весільної брами фотографується група туристів.У них на куртках причеплені маленькі зелені букетики. Дівчата посміхаються і кажуть, що вони теж потрапили у вир буковинського весілля і їх зробили  дружками:

«Ми учні 11 класу  гімназії м. Буча, що під Києвом.  Приїхали на три дні до  Чернівців. Нам спеціально організували такий тур, щоб ми змогли потрапити на свято “Осінь весільна”. Нас приїхало 15 осіб. Таке весільне дійство ми бачимо перший раз у своєму житті, і воно дуже схоже на справжнє».

Микола Шкрібляк, директор учбово-методичного центру культури Буковини, який, власне,  і організовує свято “Осінь весільна” розповідає:

«Якщо чернівчани та гості міста подумали, що вони потрапили на справжнє весілля,  значить ми як організатори досягнули своєї мети. Цього року ми показали українські та румунські весільні традиції, які побутують на Буковині. Наречена була із села Южинець Кіцманського району, наречений - із румуномовного села Ропча Сторожинецького району. І, власне, вона — українка,  він — румун. І в тих, і в інших є багато спільного у традиціях: плетіння і клоніння вінка, принесення нареченій червоних чобіток від нареченого, а нареченому — сорочки від неї. Клоніння вінка — це коли вінчальні батьки сплетений вніок передають батькам нареченої, дівчина стає на коліна, просить у батьків прощення, а батьки кладуть їй на голову вінок. Що цікаво, колись, коли весілля тривало кілька днів, наречена не мала права навіть на ніч знімати вінок, тому вона спала, поклавши голову на руки. Відвідувачі  нашого фестивалю, мабуть, звернули увагу на хлопців із палицями, які були прикрашені стрічками чи хустинкою. Це дружби, або ватажени. Вони стають у коло,  і починають “ухкати”. І оцей звук має давній сакральний зміст: таким чином вони відганяють від наречених нечистих духів».

Наречена була одягнена у традиційне вбрання свого регіону, зокрема, яскраву кіцманську сорочку, наречений — у вбрання свого регіону. А на його шапці красувалася стрічка із кольорами румунського прапора, адже Ропча — румуномовне село. Однак етнографи кажуть, такий аксесуар — це вже подих сучасності.

Українсько-румунське весілля відтворювали різні етнографічні колективи області, основні — із Сторожинецього та Кіцманського районів. Учасники навіть приготували справжнє весільне частування.

Фото автора