Лихоліття війни на білих футболках


Після Києва українсько-польська виставка на тему війни відкрилася у Чернівцях.

Колажі на картоні від ящиків з-під патронів львівського художника Любомира Тимківа, який воював в зоні АТО, малюнок 14-річної дівични з Луганщини, роботи Влади Ралко з Києва, “Етнічні війни” Зоф’ї Кулик, рисунки Маріуша Таркавіяна та війна, яку Хуберт Черепок зобразив на футболках. А ще -  роботи російського художника Ігоря Поночевного: він малює картини начебто від імені дитини, яка виховується у родині російських ватників.

Спільний проет українських та польських митців вже демонструвався у Любліні і Києві — в Національному художньому музеї України. Він має двох кураторів: Вальдемара Татарчука — художника з Любліна, директора тамтешньої галереї “Лабіринт”,  та Тараса Полатайка — художника з Чернівців і, власне, директора центру “Бункер”, де і триватиме виставка впродовж двох місяців.

Куратор з українського боку,  художник Тарас Полатайко представив на “Гібридній виставці” і  три свої роботи з його відомого проекту “Війна. 11 портретів”, який бачили у Києві та інших містах.

- До виставки саме у Чернівцях  додалися роботи Ігоря Поночевного, — каже Тарас. — Я спілкувався з ним.  Художник — з Росії, жив у Санкт-Петербурзі. Починаючи з нашої Революції Гідності,  виставляв на своїй сторінці у Фейсбук власні малюнки під псевдонімом «Алеша Ступин». Поночевний вигадав образ дитини і те, як вона уявляє події, які відбуваються в Росії та Україні, пропущені через м’ясорубку російської пропаганди. Це такі собі сатиричні розповіді у малюнках. Його сторінку потім видалили. Нині росіянин просить політичного притулку у США, тому що в Росії жити не може.

Роботи українських, польських та російського художників представлені у різних формах та ракурсах. І це — не лише картини.  Приміром, митці перенесли війну на футболки. Серед робіт — ще й слайд-шоу та колажі на картоні від ящиків з-під патронів, фотомонтаж,  відеопроекції на стіну і малюнки на звичайних альбомних аркушах…

- В Україні ми демонстрували роботи лише у Києві, — розповідає куратор з українського боку Тарас Полатайко. — У Чернівцях предсталені 15 художників. Вони — дуже різні, у кожного — своє бачення війни. Скажімо, цікавий погляд  художника зі Львова Любомира Тимківа, який зараз служить у  зоні АТО. Кілька робіт цього митця об’єднані темою “Миру мир” і виконані на картоні від ящиків з-під патронів. В основному, це —  колажі. У свому скайп-інтерв’ю на відкритті виставки художник, який зараз знаходиться на лікуванні у львівській лікарні, зауважив, що ці роботи створювалися безпосередньо в окопах,  і це допомагало йому пережити жах війни.

Тарас Полатайко робив фотопортрети поранених у військовому госпіталі Києва. Біля кожного портрета — навушники, і можна послухати розповіді самих хлопців про себе. Біля одного портрета — свічка: цього бійця вже немає… 

Привертає увагу робота анонімної авторки — малюнок 14-річної дівчини з Луганщини рік тому сколихнув соціальні мережі. Перенасичення всім російським — приблизно так можна охарактеризувати  малюнок, який юна луганчанка подарувала  українським бійцям. Подарувала після того, як роботу не допустили до шкільного конкурсу у школі, де вона навчається. Мовляв, “брак толерантності”… До слова,  батьки дівчини погодилися на участь у виставці лише за умови анонімності авторки… Через жахи того, що відбувається на Сході України.

А ось малюнки київської художниці Влади Ралко під назвою “Київський щоденник” стосуються не лише війни, а й подій Майдану. Художниця творила безпосередньо під час тих подій, свідком яких була.   Роботи іншої худоджниці - Зоф’ї Кулік “Етнічні війни” — це  відеопроекція на стіну. Етнічні хустки, які весь час змінюються, і людський череп, який періодично з’являється  на їхньому тлі. Так художниця  бачить сучасну війну та її репрезентацію у ЗМІ, де зображення трупів і черепів мертвих чоловіків  супроводжується розпачем жінок. 

Малюнки на футболках помістив  Хуберт Черепок, створивши  серію “Лихоліття війни”.  Це сучасні адаптації робіт Франсіско Гойя — іспанського художника. Сучасний митець зосереджується на сценах насилля, що вже стали звичними  символами сьогодення…