Передплатити Підтримати

​Серед ста ляльок найпершою була українка


Директор туристичної фірми Любов Микитка має унікальну колекцію ляльок.

Коли я була маленька, у мене, як у кожної дівчинки, були ляльки. Не так, правда, багато, але кілька радянсько-українського виробництва у колекції було. Та коли мені подарували першу німецьку ляльку, я почувалася найщасливішою дитиною у світі. Мені так хотілося розчесати її солом’яного кольору кучері. Але я не мала права — мама завжди стежила, щоб з ляльки не впала жодна волосинка. Бо за неї “святий Миколай” віддав мало не півзарплати... З роками мої ляльки “поїхали” у село, а деякі спочили на смітнику. Бо я — виросла! Але мені навіть у голову не прийшло зберегти бодай одну-дві або для моїх майбутніх дітей, або для колекції. Мабуть, не так сильно я любила ляльки, як їх любить директор туристичної фірми “Карпатія-Галич-Тур” Любов-Теодозія Микитка.

Коли я вперше завітала до Любові Михайлівни, була приємно вражена. Понад сто ляльок чемно порозсідалися на полицях в офісі. Тут представлені “красунечки” у національних костюмах з майже 50 країн світу. Два рази на рік лялькам роблять “генеральне прибирання”, але жодної таблички в офісі “руками не чіпати” - нема. Тут можна чіпати все, особливо дітям.

Десять років тому, у 2005 році, одна з моїх добрих приятельок — Людмила, подарувала мені на День туризму, 27 вересня, ляльку-українку, - каже Любов Михайлівна. - Я її поставила у шафку за скло. Прийшла до мене одна туристка, якій я сприяла у поїздці до Чорногорії, і за місяць привезла мені аж двох ляльок-чорногорок. З цього і почалася моя колекція. Коли мене хтось запитував: “Що тобі привезти з-за кордону?”, - завжди замовляла ляльку. Коли мій син повернувся з Америки, де він був за програмою “Ворк енд тревел”, також подарував мені ляльку. Оскільки там нема національного костюма і ляльок, відповідно, у них не одягають, він привіз мені... Обаму.

- Бачу є окрема японська колекція. А які ляльки є екзотичні? - Є ляльки привезені з Шанхая, Таїланду, Японії. Можу похвалитися двома ляльками з черепашок. Унікальний екземпляр — лялька з кукрудзяного волосся. А білоруска зроблена з берести. Ну, і до екзотичних я би ще зарахувала ляльки з колишніх радянських республік — Казахстану, Молдавії, Литви і Латвії. - Виходить, вам усі ляльки дарують, а самі щось купуєте? - Не більше семи ляльок у моїй колекції, які я купила особисто. Всі решта — подаровані. Але серед тих куплених маю ляльку, виготовлену у Франції ще у ХУІІІ столітті.  Її здали в антикварну крамницю на площі Ринок. Я вже маючи таку солідну колекцію, не могла собі відмовити у такому задоволенні. - То може, у ляльках — ваша душа, яка так мріяла про доньку? - Доньки мені Бог не дав (сміється. - Г.Я.). Вирішив мене нагородити двома синами. Зате у мене внучка Єва. Вона, на жаль, живе дуже далеко. Але я сподіваюся, що настане такий час, коли вона приїде до мене у гості і тоді я їй дозволю пошарпати за волосся ту ляльку, яка їй найбільше сподобається (сміється. - Г.Я.). - Для інших це недоторканний скарб? - Та що ви?! До мене приходять клієнти з маленькими дітьми. Поки батьки вирішують серйозні туристичні справи, діти можуть бавитися будь-якою лялькою, або тільки їй  не”вкоротили віку”.

Фото автора