Ікони на склі – «життєвий скарб» Івана Гречка


В Українському католицькому університеті відкрили виставку найбільшої колекції українських ікон на склі сер. XIX — поч. XX ст.

Живопис на склі на Гуцульщині, Покутті та Буковині розвинувся у сер. XIX ст., на поч. XX ст. «скляну ікону» витіснили кольорові фотографії, літографії, поліграфічні образи. Гуцульські і покутські ікони, стародруки XVI — XVII ст., свічники-трійці, хрести «колядницькі» і напристольні, скульптурки ангелів і херувима, які вдалося зберегти, навчальному закладові подарував відомий колекціонер Іван Гречко.

Ікони Богородиці Одигітрії, Св. Миколая, Св. Варвари, трьох святителів церкви, Св. Юрія-Змієборця, Розп'яття з предстоячими вражають своєю самобутністю, поєднанням яскравих кольорів, комбінацією сюжетів на одному скляному тлі.

Хто малював ці ікони — невідомо. Це могли бути як малярі, так і ремісники, які підкладаючи під скло гравюру або дереворит, відмальовували рисунок. Контури обводили пером або тоненьким пензликом, змоченим тушшю; тоді починали розмальовувати, проявляючи свою фантазію.

Як зізнався Іван Гречко, для нього нині — щасливий день. Адже цілий вік він мав духовну пригоду, збираючи ці речі. А захопився іконою колекціонер ще з малих літ, мав дуже богомільну матір; навіть сам малював образи. Прагнучи зберегти ці духовні скарби, пан Іван збирав ікони на склі по селах, вимінював їх на сучасні образи. Деякі ікони навіть сам реставрував; прочитав як це правильно робити у старих польських газетах. «Це мистецтво, яке служить церкві є вічне», — сказав він.

За «труд цілого життя», за довіру свого «життєвого скарбу» (Українському католицькому університетові) висловив подяку Іванові Гречкові владика Борис Гудзяк. «Це колекція, яка фіксує як наші прадіди без особливих можливостей створили цілий жанр, де поєднались колір, життя, радість і сум, Слава Божа і гідність людини», — зазначив він.

«За технікою виконання всі ікони є дуже однорідні, проте вони мають великий діапазон інтерпретації. Тут повторюється близько десяти сюжетів, подані в різних комбінаціях. Взагалі, малярство на склі — зворотне у своїй послідовності. Спочатку малюють очі, дрібні деталі, а тоді контури. Золоті німби — в кінці. Там, де є багато сюжетів на одному склі, мабуть, малювали від руки», — розповідає мистецтвознавець Оксана Романів — Тріска