Гроші обмінювали на «калиноньки», «калиноньки» – на тортики...


У СШ №87 збирали кошти на підтримку Олега Галичанина, якого поранили у зоні АТО

На столах — домашня випічка, вироби з бісеру, оригінальні картини... Усе це діти та батьки зробили власноруч. Аби купити шматок тортика, або тістечко, гроші треба вкинути до благодійної скриньки. Дівчата у вишиванках вручають паперові гроші — «калиноньки». За них можна придбати різні смаколики. Від асортименту солодощів — аж очі розбігаються. Ціни — невисокі: від 1 грн. до 10 грн. На десять грн, які я кинула до скриньки, мені дали шматок торта «Спартак», вафельку зі згущеним молоком, тістечко — “Рафаелло” і печиво

(4 шт.). Щоб обміняти справжні гроші на купони, треба постояти кілька хвилин у черзі. Охочих це зробити — море! Дві благодійні скриньки наповнються доверху купюрами.

У цей час на імпровізованій сцені у шкільному подвір’ї співає учениця 11-го класу Юлія Марущак. Лунає пісня «Повертайся живим» — зворушлива композиція — крик душі матерів і дружин, всіх жінок України, які сьогодні мріють про одне — щоби їхні чоловіки повернулися додому живими. Пісня у виконанні підлітка — ще більше щемить серце... Розпитую Юлю, де навчилася так гарно співати. Каже, ходила на уроки вокалу, їздила виступати за кордон разом із музичною школою. До речі, хто виконує пісню «Повертайся живим» — невідомо (її автори не афішують своїх прізвищ), аби не відвертати уваги від самої пісні. Від цієї композиції — мороз по шкірі...

Прогулююсь «солодкими рядами». На столі — торт «Їжачок». Продавці кажуть, він уже проданий за 75 грн. Переді мною — гори пампухів та круасанів з «мармулядою», правлять за них 3 грн. Помічаю баняк борщу — його зварила бабця одного з учнів. Українську страву наливають у пластиковий стаканчик — 5 грн. (за пор­цію). З іншого боку шкільного двору діти розбирають вареники з вишнями — 3 грн. (5 штук).

«Зробіть зачіску!» — звертається до мене миловидна дівчинка. «Косичка, колосок. Коштує від 5 до 10 грн. Колосок навиворіт — найдорожчий». Йдемо разом із восьмикласницею Вікторією Курилас за браму школи, аби залучити до благодійної акції перехожих. Більшість не має часу. Пані Оксана, яка працює у Франковому університеті на юридичному факультеті, обіцяє долучитися до акції пізніше. Робити зачіску чомусь не хоче... Тож Вікторія чаклує над волоссям сестри. Кілька хвилин — і стильна коса готова. Дівчинка каже, мріє стати перукарем з восьми років. З волоссям весь час експериментує. Робить зачіски собі і подругам.

А от і театральна розвага — тут можна приміряти костюм від імідж-театру «Пані Кураж». Один з акторів театру Микола Мазепа (також випускник школи №87) саме одягав у ведмедя першокласника Юрчика. Той реготав, а потім пішов фотографуватися зі своєю вчителькою. Вона тримала свого учня «за лапу». Усі охочі за фотографію у костюмі могли пожертвувати символічну гривню чи дві, яку вимінювали на «калиноньку». І ці гроші підуть на допомогу Олегу Галичанину.

Якийсь дідусь вирішив теж кинути 5 грн. до благодійної скриньки. Йому вручили паперовий купон. «Що це?» — питає. «Ви можете купити щось собі солодке», — пояснюють дівчата. Я розповідаю дідусеві про мету такої акції. Він простягає мені купон, каже, що солодкого не любить. Вирішую віддати його пані, яка прийшла у школу за сином — першачком. Такий собі перехідний купон — з рук у руки. Я домашніх тістечок наїлася на місяць вперед.

Діти і дорослі показали, що вони українці. У біді рідних, друзів чи просто знайомих і... незнайомих людей не залишають. Мама Олега, яка була присутня на ярмарку, розчулилася до сліз... Усім дякувала за підтримку!