Відвела біду від хлопців з лісу ціною власного життя

Про Катрусю з Великого у навколишніх селах знають усі. Її історія вже перетворилася на легенду, її переказують у кількох варіантах, але суть залишається незмінною. Катруся Денис, 22-річна жителька села Великого, прийняла мученицьку смерть, але не видала окупантам криївку з вояками УПА.

Вона була зв’язковою УПА, годувала хлопців з лісу, прала їхній одяг. Одного дня у хату Денисів нагрянули прикордонники, вони вимагали, щоб Катерина повела їх до схрону. У цих місцях, на українсько-польському прикордонні, прадавній ліс з глибокими ярами дотепер залишається місцями неприступними навіть для своїх. Що вже казати про чужинців. Катруся кілька годин водила їх ярами, але не видала хлопців з лісу, і тоді окупанти по-звірячому познущалися з дівчини, а її понівечене тіло залишили перед хатою.

Донедавна на простій могилі Катерини Денис росла посаджена у рік її загибелі береза, але її довелося зрізати. На могилі, завдяки спільним зусиллям громади навколишніх сіл та меценатів, постав пам’ятник героїні. Стільки машин, як минулої неділі, невелике гірське село ніколи не бачило. Люди їхали і йшли пішки. З Мігова, Княжполя, Поляни, Тернави, Соляноватки, Добромиля... Хто не міг за станом здоров’я дістатися сільського цвинтаря, слухав промови та спів школярів (вони виконували давні пісні) від дороги. Акустика у цій місцевості неймовірна. Голова Княжпільської сільради Ольга Сива повідомила, що відтепер Міговська школа носитиме ім’я своєї героїчної землячки. Троє священиків освятили могилу і пам’ятник.

Фото автора

Жителька села Великого Тетяна Голубець сказала кореспонденту “ВЗ”, що історію Катерини Денис вона знає від свого діда Василя Дениса, рідного брата Катерини. Навіть діти, а згодом і діти дітей, знали про те, що відбулося на подвір’ї старої хати через три роки після закінчення війни. Зараз на тому місці залишилися лише стара черешня і груша...