Їх поєднала любов до спорту та України

  • 23.07.2022, 17:00
  • 432

Важкі випробування випали на долю подружжя Піковець

Їх поєднала любов до спорту та України

В далекому 2001 році в місті Луганськ Інна та Павло познайомилися на змаганнях з легкої атлетики. Спільні інтереси та дружба переросли в кохання і вже в 2009 році їхні долі об’єдналися в одну.

Крім спільних захоплень спортом, молоду сім’ю об’єднало проходження служби в правоохоронних структурах сектору безпеки та оборони, Павло був прикордонником Луганського загону, а Інна слідчою загально кримінальних справ МВС.

Перший виклик долі для молодої сім’ї трапився в 2014 році. 2 червня Павло разом з побратимами прийняв бій з оборони Луганського загону. В цей час Інна, перебуваючи у декретній відпустці по догляду за дитиною, стала перед складним рішенням — евакуюватися з малечею до центральної України чи залишитися в місті в якому народилася та підтримати чоловіка. Рішення було твердим та однозначним, безпека дитини — найголовніше.

Прикордонний загін передислокувався спочатку до Біловодська, потім до Старобільська, після довгих місяців розлуки сім’я об’єдналася в листопаді 2014 року в Могилів-Подільському прикордонному загоні.

До 2018 року Павло Піковець також проходив службу в Одеському загоні Морської охорони. Та, бажання звільнити свій рідний схід України від окупантів було сильнішим і прикордонник продовжив свою службу в Донецькому прикордонному загоні.

Щоб бути завжди поруч з коханим чоловіком, капітан поліції Інна Піковець звільнилася зі служби і в 2020 році також одягнула шеврони Державної прикордонної служби України.

24 лютого 2022 року стало черговим викликом долі.

Активні авіаційні та артилерійські обстріли міста Маріуполь змусили Інну вдруге рятувати доньку, дивом їм вдалося потрапити в останній евакуаційний потяг з міста. «Квиток в один кінець, маршрут в нікуди…», — так говорить пані Інна. За декілька годин після відходу потяга, ворог пошкодив залізничне полотно в районі міста Волноваха, тим самим відрізавши дорогу назад. Плани повернутися в Маріуполь і пліч-о-пліч з чоловіком боронити місто, яке стало другим рідним після Луганська змінилися. Сім’я вдруге розділилася, Павло боронив гарнізон Маріуполь, донька з родичами евакуювалася за кордон, а Інна перемістилася до Могилів-Подільського. Почалися довгі місяці невідомості і очікування.

Павло пообіцяв розповісти всі деталі оборони Маріуполя лише тоді, коли всі його побратими і посестри безпечно повернуться додому.

«Це були запеклі бої. Своє поранення я отримав в ніч з 14 на 15 квітня, ми проривалися колоною на Азовсталь. По нас ворог гатив всім, що в нього було, хіба що авіація не літала. Я втратив багато крові, але йшов не зупинявся, лише запитав напрямок руху і йшов під обстрілами, щоб не померти, адже я знав заради кого я мушу вижити, своєї дружини та доньки. Вже на Азовсталі мені надали допомогу, змінили турнікет і наклали гіпс. Крові не було, тому все, що мені залишалося це просто лежати і чекати, щоб організм відновився самостійно. Нарешті я вже пив не дощову воду. Саме в ці дні я почав багато читати, на заводі знайшлися якісь книги. Щось ще залишилося закачаним в телефоні», — розповідає Павло.

В ці важкі дні, Інна багато молилася і активно брала участь у різних заходах. Об’єднавшись з іншими дружинами захисників Маріуполя, вона закликала під час брифінгів та в офіційних зверненнях весь цивілізований світ про проведення процедури екстракції.

«Весь той час, коли я перебував на бойових позиціях, я відчував її підтримку, я мусив їй якось повідомити, що я живий. Хоча, кожне смс могло вартувати мені життя, я все ж таки вишукував можливість добиратися до місць, звідки можна було відправити коротку звістку», — ділиться спогадами прикордонник.

29 червня 2022 року, Павло разом з іншими побратимами нарешті повернувся до родини.

Важкі бої, втрата друзів, поранення, нестача їжі та води, надскладні умови не зламали Павла, адже слова дружини «Паша, ти мусиш повернутися живим, бо ми зобов’язані ще народити сина!» додавали йому сил.

Спортивна та патріотична сім’я Піковець з гумором називають себе переселенцями в квадраті. І майже в унісон говорять, що в планах у них відбудувати Україну, свою домівку, щоб жити там своє родиною.

Побажаємо Павлу швидкого одужання, а його родині здійснення всіх бажань та повернутися в український Луганськ і деокупований Маріуполь.

Схожі новини