Липова повінь липня

У перший день липня природа потужно, «по всьому фронту», салютує духмяними феєрверками розквітлих лип. Запахи дивенні! Здається, хтось із пасічників необачно розлив діжечку меду, і під променями сонця він випаровуються неймовірно романтичними ароматами літа. Благодать та й годі!

Липовий сезон у липні не довгий. Ще якийсь тиждень цвістимуть однойменні дерева. За цей час повинні встигнути обійти-обцілувати їх і зібрати нектар невтомні бджоли. Липовий мед пасічники вважають найбільш цілющим.

Мають не баритися і любителі народної медицини: на зиму для лікувальних чаїв годилося б заготувати липового цвіту. Багато хто, особливо зі старожилів, саме ними виганяє простуду і віруси. Липовий цвіт є нині чи не у кожній селянській хаті. Підвішений до сволока у комірці у полотняній чи у марлевій торбинці, він чекає свого часу.

Цвіт липи ще й ходовий товар

На львівському ринку «Привокзальний» я бачив, як сивий дідусь продавав половину целофанового пакета цього добра за 30 гривень. Не дорого, якщо вважати, що у цьому пакунку було зо три десятки «заварок» для чайника.

Липа — глибоко шановане у нашому народі дерево. Дуже добрий, піддатливий матеріал для столяра, для різьбярів. З липи гарні вулики. Оберемок-віник липових гілок із молодим засушеним листям добре брати в парильню: якщо «обробити» ним спину, шкіра стає м'якшою, здоровішою.

На честь лип в Україні названо багато населених пунктів. Чи не у кожній області є свої Липники, Липівки, Липиці. Річка-озеро у рідних мені Бережанах — Золота Липа. А хто у Львові не знає провулку Крива Липа? Культова пісня Іво Бобула та Лілії Сандулеси — «А липи цвітуть…»

100-метрова алея столітніх лип пролягає на моїй малій батьківщині поблизу села Гайок. До Другої світової війни довкола розлягався фільварок пані Сідловської. Коли вона справляла обжинки, під липами накривала довжелезний стіл з напитками-наїдками. Був там, звичайно, на десерт і липовий мед. А під вечір на липи підвішували гасові ліхтарі-гірлянди, і місцеві скрипалі бралися за смички. Панів уже давно нема, а те урочище досі називають Липами…

Багато стареньких, з вузлуватими стовбурами лип росте біля хати моєї мами. Це моє улюблене дерево. До слова, один із журналістських псевдонімів автора цих рядків — Михайло Липневий…

На фото: А липи цвітуть духмяно-духмяно… Фото автора