"Заздрити мертвим". Гвардієць “Шах” розповів про бої за Рубіжне та розбудову оборони Харкова

Більше тут: t.me/ngueast

Густий ліс та горбиста місцевість ховають від очей добре укріплені секрети та вогневі точки. Гвардійці намагаються зробити їх максимально зручними для захисту Харкова. На них ми зустріли «Шаха» — молодого, проте досвідченого офіцера.

«Наше основне завдання: не допустити ворога у Харків. Зараз займаємося покращенням наших позицій, їх дообладнанням, закріпляємось. Робимо безпечні бліндажі для відпочинку і збереження життя та здоров'я наших військовослужбовців. Також будуємо нові позиції, які нам нададуть більше переваг у бою. Якщо вони сюди ще зможуть пройти, і буде на чому їм дійти, то вони будуть заздрити мертвим», — розповідає «Шах». Така оцінка ним поточної ситуації витікає з його особистого досвіду, адже всього місяць тому він повернувся з Луганщини, де брав участь в обороні Рубіжного.

«Коли, я знаходився у місті Рубіжному, вони [російські загарбники] безпощадно з гармат, гаубиць, мінометів обстрілювали жилі квартали. Їм було без різниці, хто там знаходиться — цивільні чи військові. Вони просто знищували та палили все. Застосовували „Солнцепек“ [важка вогнеметна система] по позиціях і по цивільному населенню, по лікарнях, не шкодуючи нічого, і нікого. Відбувається два вибухи: спочатку розпилюється рідина, а після йде наступний вибух, який підпалює цю рідину, яка повністю випалює весь кисень, на цьому місці не залишається нічого живого», — ділиться «Шах». Водночас він розповів про широке застосування специфічної тактики російських загарбників, яка підпадає під ознаки геноциду стосовно мобілізованих з окупованих територій.

«Був випадок, коли декілька днів дуже багато йшло піхоти. Вже пізніше ми дізнались, що це була перша хвиля примусової мобілізації з Донецької та Луганської областей, яку організувала російська Федерація на окупованих територіях. На одній з позицій було взято в полон командира однієї із рот, Під час допиту наші запитали у нього: «Скільки особового складу є на даний час? На це він відповів, що за дві доби до бою, їх було півтори тисячі мобілізованих, а у день наступу, їх було вже менше сімсот осіб. Вони просто мобілізованими виявляли вогневі точки, позиції наші, і після того крили артилерією. На питання, чому не здаються, чи не відступають, він сказав, що в них тоді стріляють кадирівці, які рухаються позаду, — описує побачені військові злочини росії «Шах». Натомість мужність та почуття братерства серед українських бійців залишила в його душі слід на все життя. —

Багато було дуже боїв вуличних, складних, кровопролитних. Вони [окупанти] виїжджали й з танків розстрілювали будинки. Боялися звичайно нас, бо ми їх знищували з цих будинків. Бійці, з якими я знаходився на позиціях, це — дуже героїчні люди, вони безстрашно йшли у бій, поверталися з посмішкою та казали: «Я знищив його! Все! Він не буде нас кошмарити»!

«Шах» приєднався до сил спротиву російської агресії ще у 2014-му році. Тоді він обороняв Суми у складі підрозділу, який був тогочасним аналогом територіальної оборони. Пізніше вивчився на офіцера, і незадовго до війни служив спочатку в одній з військових частин на Донеччині, а потім перевівся до Харкова, де зустрів своє кохання. Повномасштабне вторгнення його застало на Луганщині, де він виконував завдання у складі Об’єднаних сил.