Для голодної лисиці перешкод немає...

Кілька знайомих звернулися з одним і тим же проханням: як запобігти надмірним візитам лисиць? Мовляв, цього року їх розвелося стільки, що заходять у місто-село посеред білого дня. А найбільша проблема — дочиста спорожнюють курники.

У тракториста Василя Комор­ника ще у березні квочка висиділа два десятки курчат. Уже підросли, стали самостійними. На цих «підлітків» накинула оком одна з тих рудих злодійок, які шастають по селу, привільно живуть у норах на березі Золотої Липи. За два вечори у хліві механізатора із два­дцяти майбутніх курочок залиши­лося лише двоє…

Від непроханих гостей з лісу ніяк не може відбитися і місце­вий священник, який у вільний від богослужінь час веде хазяй­ство. За підказками з Інтерне­ту отець Василь зробив спеці­альні клітки для лисиць (торік двох упійманих лисенят здав у львівський зоопритулок). Од­нак ця історія не стала повчаль­ною для іншої злодійської бра­тії: вона і далі полює на качок, індиків, гусей. Лисиці, не крию­чись, ходять по городах, у пошу­ках харчу навідуються на міські смітники. І не бояться собак.

Знавці природоохоронної справи пояснили нам: внаслідок свавільного полювання і шкідли­вого впливу отрутохімікатів у на­ших лісах, на полях майже по­вністю зникли зайці. Саме вони складали основу кормової бази лисиць. Тож, щоб не бути голо­дними, лисиці шукають їжу на людських обійстях. Корму зараз потрібно дуже багато — бо їсти хо­чуть юні лисенята. Заради них і ризикують своїм життям лисиці, забираючись у курники. Який ви­хід із ситуації? Надійніше зачиняти хліви, міцнішими робити загорожі.