Передплатити Підтримати

Як лунь із лелекою за територію сперечалися...

Багато законів, правил і звичок нашого з вами буття діють також у стосунках між тваринами. Кілька днів тому тому став свідком сцени, яка доводить, що у представників фауни є загострене відчуття свободи. І приватної власності

На зоране поле біля лісового озер­ця приземлився лелека. Шукав між бо­рознами неуважних мишей, жучків, черв’яків, «ревізував» ближній потічок на предмет присутності там жаб і мо­люсків. Обстежував цю територію дуже ретельно. А потім, аби знайти на додачу ще якусь рибину, кількома «балетними» стрибками добрався до озера — звідти доносилося кумкання ропух і плюско­тіння товстолобиків.

Птахи іноді до крові воюють із конкурентами за свої володіння...

Але, виявляється, не все так про­сто! Досить було бузькові опустити­ся в очерет, як звідти назустріч йому вилетів великий яструб-лунь. І давай бити чорногуза своїми крилами. Ро­бив піруети над його головою і, зда­валося, ось-ось готовий був вчепи­тися в неї своїми гострими кігтями. Розгадка таких «розбірок» проста: си­вий лунь з подругою вже кілька років по­бутує біля цієї водойми. Вважає її своєю територією, облітає по периметру що­години. Не тільки для того, щоб знайти собі здобич — а й щоб прогнати можли­вого конкурента, який зазіхнув на його життєво важливий простір.

Поєдинок між прилітним бузьком-чужаком і «вкоренілим» на цій місцині лунем тривав хвилин зо п’ять. Яструб так надокучав суперникові, що тому нічого не залишалося, як відлетіти на сто метрів убік. А втішений своєю пе­ремогою лунь полетів на інший край озера, до своєї подруги — щоб розпо­вісти їй, яких «чортів» дав суперникові Схоже, бойові якості своєї половинки самка оцінила дуже високо — бо десь хвилин зо 20 купалася з ним у небес­ному океані…