Вижив після удару напругою 27 тисяч вольтів!

Останнім часом молодь все час­тіше гине через бажання зробити вражаючі знімки. Зриваються, фо­тографуючись, з мостів та водоспадів, лі­зуть на дахи потягів — і смертельно ура­жаються електричним струмом. Віктор теж міг загинути. Але на потяг поліз не задля ефектного кадру, а щоб… скороти­ти дорогу.

— Ми в той день з братом провідували бабу Люсю, — розповідає сестра Віктора Катя. — Пішли до неї в гості в Оженин ра­зом з моїм хлопцем. Посиділи, погово­рили, вона нас погодувала. І десь о п’ятій годині зібралися додому.

Катин друг — з іншого села. Аби хлопець не йшов сам, брат з сестрою вирішили його провести. Їхній шлях пролягав через залізницю, а на коліях стояв вантажний по­тяг. Люди розповідають, що неподалік міс­ця, де сталася трагедія, є перехід. Але мо­лодь вирішила скоротити шлях — і пішла навпростець, не обходячи вагони.

— Ми не дивилися, чи є тепловоз, — зі­знається дівчина. — І вирішили лізти під поїздом. Спершу мій хлопець, за ним — я. А Вітя не поліз. Дивимося — а він уже на­горі!

Сестра просила брата, аби зліз з то­варняка, але той тільки посміхнувся. Сказав, нічого поганого не робитиме — тільки гляне на село з висоти вагона. Щоправда, на якусь мить таки спустив­ся донизу, але потім враз знову вибрав­ся нагору.

— Тоді йому стали двоє дядьків крича­ти, щоб зліз. Там близько фірма є, чоло­віки собакам їсти давали і побачили, що Вітя на даху вагона ходить. Десь вже до середини дійшов. Бачу: бабах, впав! — згадує, як усе було, Катя.

Сестра відразу зрозуміла, що стало­ся, адже одяг на братові обгорів. Вона з хлопцем побігла у найближчу хату клика­ти на допомогу. Тим часом «швидку» і по­ліцію викликали інші очевидці.

Над коліями проходить високовольтна лінія електропередач напругою 27 тисяч вольтів. До такої заборонено наближати­ся на відстань, не меншу від двох метрів! Бо навіть не торкаючись проводу, люди­на може отримати ураження струмом. Дуга спричиняє обвуглення тіла, поясню­ють медики. Те, що після такого уражен­ня хлопець залишився живим, лікарі на­зивають справжнім дивом.

— Це неймовірний випадок, — каже за­ступниця головного лікаря з медичної частини комунального некомерційно­го підприємства «Острозька багатопро­фільна лікарня» Світлана Лонич. — Адже могла статися зупинка серця. Це по-перше. А по-друге, потерпілий, падаючи з висоти, отримав лише забої — жодно­го перелому чи тріщини. Коли його при­везли до нас у лікарню, був притомний, але нічого пояснити не міг. У нього трем­тіли руки, і єдине, на що скаржився, — що йому холодно.

Хлопця поклали у реанімацію. У ньо­го виявилися ураженими майже 70 від­сотків тіла (опіки ІІ та ІІІ ступенів). Обго­ріли руки, ноги, живіт, голова. Найменш пошкодженою лишилася лише спи­на. Віктора обстежили, зробили йому перев’язку — і викликали по санавіації медиків з обласного центру для консуль­тації. Пізніше його перевезли до Рівнен­ської обласної клінічної лікарні й госпіта­лізували в опікове відділення.

Одужання Віктора Хоменчука — справа часу. Попереду юнака чекає довге й до­роге лікування. Адже опік електричною дугою дуже глибокий, від нього страж­дають усі внутрішні органи. Але рідні не втрачають надії.