Російський газ Україна не купує вже кілька років – експерт

Як йдеться у його коментарі, опублікованому на сайті Центру, фахівець вважає заяви про те, що фактично весь газ з Росії, маніпулятивними. Їх мета — повернути Україну в енергетичну залежність від Кремля.

«Природний газ, який фізично надходить до України із європейських країн за формою власності належить компаніям-резидентам ЄС або вітчизняним трейдерам. Такі торгові операції не суперечать законодавству України та ЄС і є загальноприйнятою практикою», — зауважив експерт.

За словами Білявського, відкриття імпортних поставок із Європейського Союзу створило можливості для українських трейдерів закуповувати блакитне паливо по ринковій ціні, що на відміну від фіксованих комерційних пропозицій РФ зменшує політичні ризики, додає гнучкість при формуванні портфелю замовлень, — зауважив експерт.

Він наголосив: Україна володіє достатніми технічними потужностями на кордоні із європейськими країнами, що дозволяє здійснювати фізичні поставки блакитного палива із західного напрямку.

«Водночас природний газ із ЄС до України фізично надходить по окремих газопроводам, які не залучені в транспортуванні блакитного палива для європейських споживачів. Варто зазначити, що реверсним називається той обсяг газу, який йде у протилежному напрямку до основного потоку», — зазначили у Центрі Разумкова.

Питанням походження імпортованого газу із ЄС маніпулюють насамперед для того, аби зупинити євроінтеграційні прагнення, зокрема через відновлення енергетичної залежності України від російських ресурсів — наголошує автор. «Чому варто уникати закупівель енергоресурсів у РФ, і особливо природного газу? Щонайменше тому, що в агресора після домовленостей по газовому питанню з`явиться новий привід вимагати від України відновлення подачі води до окупованого Криму. І якщо піти на такі поступки, це фактично сприятиме визнанню окупаційного режиму та зняттю економічних санкцій з Російської Федерації. Також це вплине на злагодженість та морально-психологічний стан особового складу Збройних Сил України», — вважає Білявський.

Водночас не тільки Україна через тиск РФ у газовому питанні диверсифікує джерела постачання блакитного палива.

«Польща поступово зменшує залежність від російського газу. Литовське міністерство енергетики з початку травня 2020р. подає політичні сигнали про можливість старту поставок скрапленого газу через Клайпеду в Білорусь, використовуючи газопровід Польща — Литва, який планується ввести в експлуатацію у першому півріччі 2021 року. Подібної політики дотримується і Молдова, яка у березні 2021р. має отримати перші молекули природного газу із Румунії по новозбудованому трубопроводу», — повідомив Максим Білявський.

Як відомо, після підвищення тарифів у владних коридорах почали припускати можливість повернення до прямих поставок газу з Росії. Підтримують енергетичну співпрацю із РФ і в партії ОПЗЖ. А лідерка «Батьківщина» Юлія Тимошенко на погоджувальній раді 25 січня заявила, що її «тішить» цинізм, коли говорять не купувати російський газ. За її словами, Україна п’ять років купувала російський газ, оформлюючи це через європейську біржу, але все проходило з Росії в Україну напряму.

19 січня 2009 року у Москві були підписані газові контракти Тимошенко-Путіна, терміном на 10 років. Ціна газу для України визначалася за спеціальною формулою і досягала 485 доларів за тисячу кубометрів. Через «газовий тиск» українська влада часто ухвалювала невигідні рішення. Приміром, у 2010 році були підписані так звані «харківські угоди», за якими Чорноморський флот РФ продовжував базування в Криму на 25 років в обмін на знижку у 100 доларів за тисячу кубометрів.

У 2014 році Україна звернулася до Стокгольмського арбітражу, який у 2017−2018 роках ухвалив кілька рішень і визнав порушення контрактів з боку російської сторони.