«Маючи зріст 168 см, пацієнтка важила 198 кг…»

У Львівській лікарні швидкої медичної допомоги (ЛШМД) прооперували пацієнтку, яка через стреси, захворювання й інші причини мала масу тіла майже 200 кілограмів. Сказати, що така вага була для жінки дискомфортом, — не сказати нічого. Це загрожувало не лише здоров’ю, а вже і її життю. Самотужки вийти з такого стану, без допомоги медиків, було неможливо. Тут була конче потрібна робота хірургів.

— На жаль, такі випадки не рідкісні, — роз­повів кореспонденту «ВЗ» керівник Центру хірургії Львівської лікарні швидкої медичної допомоги Юрій Шаваров. — Були у моїй хірургічній практиці пацієнти, які мали масу тіла понад 200 кілограмів. Цю 37-річну жін­ку ми довго готували до операції. Коли вона звернулася до нас, ми зайнялися цілою про­грамою лікування, поетапною, щоб усувати проблеми поступово. Насамперед жінці було рекомендовано схуднути до операції.

— А як так вийшло, що аж настільки лю­дина поправилася?

— Стреси і безконтрольне заїдання стресу — це психологічний фактор. Як наслідок, по­рушення обміну речовин й інші проблеми зі здоров’ям. На першому етапі лікування паці­єнтка схудла на 40 кілограмів. Ендоскопічно ми встановили їй спеціальний балон у шлунок для того, щоб зменшити апетит. Стало 149 кі­лограмів маси тіла. Є люди, які мають велике ожиріння, метаболічний синдром, через що неконтрольовано споживають калорійну їжу, що призводить до різних болячок.

Ця пацієнтка мала запалення жов­чного міхура, камені у жовчному мі­хурі, у зв’язку з чим її оперували ла­пароскопічно. А після операції у неї виникла грижа. Жовчний міхур вида­лили хірургічно. Грижа потягнула весь отой так званий фартух, який звисав майже до колін. У цьому фартуху все «змішалося» — шкіра, жировий мішок разом з кишківником. У жінки була слабка черевна стінка — грижа туди і пішла. Той обвислий «фартух» вида­лили — понад 20 кілограмів за раз.

— Тобто це і пластика, і ліпосак­ція…

— Ні, швидше — абдомінопластика. А також пластика передньої черевної стінки у зв’язку з грижею. Жінка му­сить продовжувати худнути. А далі на­ступний етап — остаточна корекція фі­гури

— За зросту 168 см ідеально мати 60 кілограмів маси тіла…

— Принаймні 70 кілограмів. Але цій жінці насправді різко худнути не мож­на, бо виникнуть проблеми з обміном речовин, з печінкою, гепатозом… Є обґрунтовані протипоказання. Пови­нно бути помірковане і поступове схуд­нення, а далі вже треба зайнятися ко­рекцією фігури.

— Як не дійти до таких станів? Можливо, швидше звертатися до лікарів?

— Важливо, як людина налаштована психологічно. Від цього залежить обмін речовин, гормональний фон, стан імун­ної системи… Телевізор показує різ­ні варіанти пластичних операцій, коли люди худнуть, маючи суперожиріння. Ми теж розробляємо певні програми для того, аби таким пацієнтам допома­гати. Операції на шлунку, на кишківнику, лапароскопічні, які дають можливість кількаетапного поступового лікуван­ня. У нашій лікарні працюють бригади медиків, які фахово виконують такі хі­рургічні втручання. Хворобливе ожи­ріння має свої причини й особливості лікування. Ми орієнтуємося на комп­лексний підхід і різні напрями корек­ції із залученням згодом тренерів, ді­єтологів, адже йдеться не стільки про естетичний вигляд людини, як про її здоров’я.