Школяр множить швидше за калькулятор
Нічого феноменального школяр у своїх здібностях не бачить
14-річний учень козятинської гімназії ім.
Хлопець зізнається, що тренується швидко рахувати не один рік. Допомагають йому в цьому шахи та кубик Рубіка. Школяр запевняє, зараз йому обрахунки даються надзвичайно легко — він миттєво додає, віднімає, множить і ділить надскладні числа. Але при цьому нічого феноменального у своїх здібностях… не бачить. Антон мріє прислужитися науці — бачить себе у ядерній фізиці.
Мама теж не вважає сина вундеркіндом, хоч дуже гордиться ним. Жінка виховує дітей сама й розуміє, що здібності Антона — виклик для неї, адже її мізерної зарплатні працівника дитсадка не вистачить, аби дати хлопцеві гідну освіту. Тож будує плани про закордонні заробітки, аби не відібрати у сина мрію. А поки тішиться, що йому однаково добре даються у школі і гуманітарні, і точні науки. Й дивується, як він може одночасно і рахувати, і дивиться новини, й ще щось при цьому коментувати.