Як виростити дитину щасливою

Прогрес вніс свої корективи у виховання дітей. Малюки мало не з пелюшок дивляться телевізор, грають у комп’ютері ігри, а молодші школярі постійно «сидять» в Інтернеті. А іграшок! Від мінікопій різноманітних авто і будиночків для Барбі до динозаврів-роботів! Батьки освоюють все нові методи навчання своїх чад: читання — з року, англійська — з трьох, а в десять дитина відвідує таку кількість додаткових занять і секцій, що не кожен дорослий витримає. Але чи не втрачають дитинство малюки через такий ритм?

Прихильники екологічного способу жит­тя вважають, що неврози і страхи сучас­них дітей — від передозування інформаці­єю. І завдання батьків — створити для дітей таке середовище, у якому вони могли б розвиватись максимально природно.

Насамперед для дитини вже з внутріутробного періоду дуже важливе спілкування з мамою. Тіль­ки мама знає і відчуває, що потрібно дитині. Вона наповнює її любов’ю, без неї малюк почувається покинутим. Мама повинна намагатися все робити разом з дитиною: якщо у грудному віці дитина не­доотримує любові і уваги, вона все життя почува­тиметься недолюбленою і обділеною!

З 1,5−3 років у дитини настає період самостій­ності, і тепер завдання мами — створити умови, в яких дитина зможе себе проявити. Не треба розповідати малюкові, як і чому він повинен роби­ти так, а не інакше. Діти спочатку проживають ту чи іншу ситуацію, потім у них виникають почуття, а далі — думка. Тобто немає сенсу пояснювати щось дитині, поки вона не прожила і не відчула цього сама!

Не забороняйте дитині пізнавати світ. Нехай вона сама переконається, що вогонь гарячий, а горнятко, впавши на підлогу, розбивається. Своїми наказовими інтонаціями, погрозами ми позбавляємо дитину можливості пізнавати світ і вибирати самостійну дорогу!

Дитячу ініціативу треба берегти і схвалювати. Адже якщо придушувати бажання дитини бути самостійною у 3−5 років, у майбутньому вона буде пасивною, очікуючи, що все за неї зроблять і вирішать батьки. Малюк хоче зробити щось, що йому явно не вдасться, бо у такому віці це йому ще не під силу? Краще зробіть це разом з ним, але не кажіть «ні». Забороняти щось треба лише тоді, коли бажання дитини може завдати шкоди їй самій або іншим людям. Чим рідше ми казати­мемо «ні», тим більшу вагу матиме це слово у по­трібний момент.

Дитина вчиться, наслідуючи дорослих. Вона виросте чесною і справедливою, якщо чесність і справедливість панують в її оточенні. Вона на­вчиться співчувати людям, якщо так роблять її близькі. І так у всьому, тому виховання дитини — це багато в чому і самовиховання.

Якщо ми хочемо, щоб діти росли врівнова­женими і спокійними, нам самим треба бути такими, адже діти «віддзеркалюють» нас. Не можна при дітях обговорювати робочі питан­ня, ділові невдачі, різко висловлюватись про людей — навіть коли вам здається, що дити­на зосереджена на грі. Вона все чує!

Отже, дуже важливо захистити дитину від потоку непотрібної інформації! І телевізор-комп'ютер у цьому плані — ворог № 1. Звичайно, дітям рано чи пізно доведеться зіткнутися з негативними явищами цього світу. Але нехай це станеться пізніше, коли вони підростуть і наберуться сил…

1. Вчіть дитину особистим прикладом.
2. Пам’ятайте: дитині дозволено те, що дозволено батькам, інакше правила не пра­цюють!
3. Забороняйте рідко, але чітко й одно­значно. Дитина повинна знати межі дозво­леного!
4. Завжди вислуховуйте дитину до кінця!
5. Дозвольте дитині фантазувати. Не за­ганяйте її у рамки чужих понять.
6. Малюк живе за системою «вдих-видих». На кожне пізнання (вдих) у нього має бути вільна гра (видих) для виходу енергії!
7. Жодні матеріальні блага не замінять дитині щирої, душевної батьківської любові і тепла. Намагайтесь знаходити хоча б 10−15 хвилин на день, щоб сконцентруватися на дитячих інтересах.
8. Виховуйте своїм прикладом у дитини почуття вдячності і бережного ставлення. До людей, природи, речей, їжі — до всього.
9. Дайте дитині можливість бавитися всім, що не зашкодить її здоров’ю. Будь-яка річ у домі дає малюкові більше у плані піз­нання, ніж іграшка.
10. Злість — найбільший руйнівник дитя­чої психіки. Все можна пояснити спокійно і без крику!

Олена Плиска для газети «Добрий господар»