Загибель групи Дятлова: нова версія прокуратури та реакція скептиків

Про це заявив на пресконференції в Єкатеринбурзі заступник начальника управління генпрокуратури Росії по Уральському федеральному округу Андрій Кур'яков, передає BBC Україна.

«Версія про лавину знайшла повне підтвердження», — сказав він.

«Родичі не погодяться із цим висновком, — заявив журналістам адвокат групи Дятлова Євген Чорноусов. — Ми не згодні, ми проаналізуємо, що там прозвучало. Фактично нічого ця перевірка не дала».

Загибель групи Дятлова — одна з наймасштабніших і найбільш загадкових трагедій в історії радянського туризму й екстремального спорту. Висловлювали 75 версій загибелі дев'яти мандрівників, аж до висадки інопланетян.

Що сталося 60 років тому?

27 січня 1959 група з дев'яти досвідчених туристів зі спортклубу Уральського політехнічного інституту на чолі з п'ятикурсником радіотехнічного факультету 23-річним Ігорем Дятловим вирушила в лижний похід, присвячений майбутньому XXI з'їзду КПРС.

За 16 днів дятлівці мали пройти на лижах близько 350 км. і зійти на дві вершини Уральського хребта, Отортен та Ойка-Чакур. Похід належав до третьої, найвищої категорії складності. План і маршрут затвердила комісія при Свердловському міському комітеті з фізкультури і спорту.

Рацій група не мала, і зв'язок під час походу не передбачався.

12 лютого група не прийшла до пункту призначення. 20 лютого розпочали пошуки. Ще через шість днів на східному схилі гори Холатчахль, у дикій місцевості за 128 км. на північний захід від міста Івдель знайшли тіла шістьох, а пізніше ще трьох туристів. На декілька десятків метрів вище був їхній намет із розрізаними стінками.

На трупах не було теплого одягу, у трьох були травми, сліди боротьби були відсутні. Безпосередньою причиною смерті, як встановила судмедекспертиза, стало переохолодження.

Судячи з картини місця трагедії, туристи зупинилися на нічліг (імовірно, ввечері 1 лютого), а потім з невідомої причини усі раптово покинули намет. Речі, які у ньому були, лишилися неушкодженими.

«Причиною їхньої загибелі стала стихійна сила, подолати яку люди були не в змозі», — йшлося у постанові про припинення кримінальної справи.

«Головною загадкою залишається вихід усієї групи з намету. Єдина річ, крім льодоруба, знайдена поза наметом, китайський ліхтарик на його даху, підтверджує ймовірність виходу однієї одягненої людини назовні, який дав якийсь сигнал усім іншим негайно покинути намет», — йшлося у радіограмі, відправленій 2 березня керівником пошукової групи Євгеном Масленніковим.

Розташований неподалік гірський перевал назвали ім'ям Дятлова, через що виникла помилкова думка, ніби саме на ньому все і сталося. В англомовних джерелах трагедію нерідко називають Dyatlov Pass Incident.

Фінальна версія

На початку лютого минулого року, коли відзначалися 60-річчя трагедії, Свердловська облпрокуратура почала нову перевірку. Приводом стали звернення родичів і те, що слідство у свій час не назвало точної причини загибелі групи Дятлова.

«Туристи пішли на перевал від державних організацій. Їхній маршрут був узгоджений працівниками державних структур. Тому від імені держави необхідно відповісти на питання, що сталося», — заявив тоді Андрій Кур'яков.

Тепер, за його словами, робота завершена.

Читайте також: У США розсекретили перший звіт розвідки про Чорнобильську катастрофу

Слідство дійшло висновку, що на намет вночі зійшла лавина. Туристи, боячись бути розчавленими новою сніжною хвилею, зробили розрізи і вилізли з нього.

«Група зійшла на 50 метрів вниз, до кам'яного пасма. Це природний обмежувач лавини. Вони все зробили правильно», — заявив Кур'яков.

«Але група все одно була приречена. Коли вони розвернулися, то намету не побачили. Видимість була 16 метрів. Туристи відійшли на 50 метрів», — пояснив він.

За версією слідства, туристи, не зумівши знайти намет, почали спускатися далі, розпалили багаття. Потім спробували повернутися, але без теплого верхнього одягу замерзли: температура була мінус 40−45 градусів.

Слідчий експеримент на місці трагедії показав, що в умовах такої видимості знайти намет, навіть приблизно знаючи його розташування, можна було лише випадково.

«Це була героїчна боротьба. Не було паніки. Але шансів врятуватися у цих обставинах у них не було», — підсумував прокурор.

Альтернативні гіпотези

Радянська преса про сумну подію не писала, що було на той час звичайною практикою. Слідчий Лев Іванов згодом стверджував, що перший секретар Свердловського обкому, майбутній член політбюро Андрій Кириленко дав усну вказівку нічого не оприлюднювати, але чутки, ніби матеріали справи офіційно засекретили, а з учасників пошуків і розслідування взяли підписку про нерозголошення, не відповідають дійсності.

Однак загадкові обставини вкупі з відсутністю інформації породили конспірологічні версії.

Загибель групи Дятлова приписували випробуванню інфразвукової або психотропної зброї, кульовій блискавці, в'язням-утікачам, представникам корінного народу мансі, чию священну гору туристи нібито осквернили, браконьєрам-міліціонерам, американським шпигунам, які шукали на Уралі ядерні об'єкти, якомусь досі невідомому природному явищу і навіть сніжним людям та інопланетянам.

Однак втеч із місць позбавлення волі на початку 1959 року в регіоні не було, мансі ніколи не виявляли ворожості до росіян, а вогненна куля, яку деякі місцеві жителі бачили в небі над північним Уралом, була наслідком чергового запуску балістичної ракети Р-7 з полігону Тюра-Там у Казахстані.

Висловлювали припущення, ніби у Свердловському обласному архіві зберігають фальсифіковану справу, а справжні «секретні матеріали» приховує ФСБ, але відомство це заперечує.