Передплатити Підтримати

Тубдиспансер у Дрогобичі можна врятувати

Важко переоцінити значення закладу для людей, які проживають у регіоні -  Дрогобичі, Бориславі, Трускавці, Стебнику та жителів Дрогобицького району. Упродовж року тут у трьох сотень пацієнтів вперше діагностують небезпечну недугу.

Абсолютна більшість з них завдяки ранній діагностиці та вчасному лікуванню одужують. У диспансері є все необхідне для забезпечення кваліфікованого лікування: недавно реконструйоване приміщення, гарне, сучасне обладнання та досвідчені, фахові спеціалісти. До того диспансер доступний. Не потрібно далеко їхати тим, хто потребує медичної допомоги.

Тому важко зрозуміти логіку медичних посадовців зі Львова, які, як зазначають у Дрогобицькій мерії, легко погоджуються на закриття установи, в якій тисячі людей знаходять порятунок від смерті.

У Львові такий крок пояснюють тривіально: брак коштів на утримання диспансеру. Якщо нічого не зміниться й події розгортатимуться за вже анонсованим планом, тоді з 1 липня тубдиспансер у Дрогобичі справді закриють. З 75-ти медичних працівників установи, як заявив головний лікар диспансеру Юрій Скурчанський під час зустрічі колективу з міським головою Тарасом Кучмою, тут залишать хіба 4. Натомість Львівська обласна рада, у чиєму підпорядкуванні перебуває Центр легеневого здоров’я (а диспансер у Дрогобичі — його структурний підрозділ), буцімто вже дала згоду на передачу приміщення під потреби будинку для людей похилого віку.

Але у Дрогобичі дійшли висновку, що диспансер спроможний функціонувати окремо від Львівського центру легеневих хвороб, якщо швидко перейде на нові методи господарювання. Як це передбачено другим етапом медичної реформи. Нові правила вітчизняної медицини дають медичному колективу шанс вижити та працювати у новому для себе статусі — не підпорядкованого Львову підрозділу, а самостійного некомерційного комунального підприємства. У такому разі фінансування закладу здійснюватиметься не за допотопним радянським шаблоном, а за правилами Національної служби здоров’я. Головним і єдиним показником у новій схемі фінансування є сам пацієнт.

У такому разі коштів, які надходитимуть з НСЗУ, якщо, звісно ж, диспансер трансформують у некомерційне комунальне підприємство, із запасом вистачатиме, зважаючи на кількість пролікованих у Дрогобичі хворих. Успіх вирішальною мірою залежатиме від доброї волі Львівської обласної влади. У 2002 році теперішнє приміщення диспансеру, яке до того часу перебувало у комунальній власності Дрогобича, безоплатно передали Львову. Чи погодяться львівські посадовці на тих самих засадах повернути громаді Дрогобича ії власність?

м. Дрогобич