Передплатити Підтримати

Сьогодні – Трійці. Освячені польові квіти — оберіг від лиха та хвороб

7 червня – Зелені свята

7 червня -день Святої Трійці. Це одне з найшанованіших, найкрасивіших і найулюбленіших свят в Україні після Різдва та Великодня. Свято Трійці нерозривно пов’язане з Великоднем. А це означає, що нема сталої дати. Щорічно воно відзначається у неділю, на 50-ий день після Світлого Христового Воскресіння. Оскільки Великдень у 2020 році відзначали 19 квітня, то у Святої Трійці дата святкування припала на неділю, 7 червня.

Згідно з християнськими уявленнями, Трійця — це три облич­чя Бога: Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий. За однією з легенд, саме на Трійцю Бог створив землю та прикрасив її зеленню. А нині зеленими гіл­ками та квітами прикрашають храми. Люди освячують букети польових квітів і приносять їх додому як обереги від різних лих та хвороб.

За іншою легендою, Хрис­тос, апостоли Петро та Пав­ло, йдучи дорогою, присіли під зеленою кроною дерева, а тому й триденне свято; а дех­то стверджував, що Христос, в’їжджаючи до Єрусалима на ослику, обрав собі шлях не по панських килимах, а по бід­няцькому зеленому гіллі.

В основу свята закладено культ дерев та рослинності. У давнину Зелені свята почина­лися ще у п’ятницю. Господи­ні ретельно прибирали оселі і навіть казали, що сама Матір Божа перевіряє, чи чисто в хаті. Жінки до сходу сонця йшли до лісу, щоб назбирати лікарських трав. Вважали, що таке зілля має бути особливо цілющим. У цей день збирали також і росу, якою лікували хворі очі.

Напередодні зеленої неділі, у суботу, сільські ґазди прикра­шають подвір’я та господарські будівлі зеленими гілками липи. Липою прикрашають під’їзди, сходові майданчики, помеш­кання і міські жителі. Липою за­маюють і сільський та міський транспорт.

Церква неодноразово звер­талася до своїх парафіян з про­ханням не нищити дерев. Бо ж за два дні той «май» знімають і викидають у смітник.

У переддень Зелених свят помешкання прикрашають не лише липою, а й очеретом. Зе­лені довжелезні листки цього зілля, яке у народі називають шуваром, — символ Зелених свят. Хтось кидає шувар на підлогу, дехто ставить у ви­соку вазу на підлозі, або, не розв’язуючи оберемка, за­лишає у куточку, як Дідуха на Різдво.

На Зелені свята, як і на Ве­ликдень, провідують могили померлих родичів. За дохристи­янським віруванням, на Зелені свята мерці вдруге (після Вели­кодня) виходять на світ із землі. На кладовищі правлять панахи­ду.

Трійця завжди вважалася ді­вочим святом. Вони плетуть вінки, опускаючи їх у річку для ворожіння. Потім йшли в ліс гу­ляти. До цього дня пекли коро­вай і роздавали його в лісі не­заміжнім дівчатам. Ці шматочки сушили і берегли до весілля, замішуючи потім сухарі в тісто для весільного короваю. Вважа­ли, що вони принесуть їм у нову сім’ю благополуччя і любов. По­тім під берізкою організовували пікнік — святкову трапезу.

Другий день свята назива­ється Клечальним понеділком. Після Служби священники йшли на поля читати молитви з про­ханням до Бога благословення на майбутній урожай. На третій, Богодухів день, хлопці вибирали собі наречених. Дівчата «водили тополю», в ролі якої була неза­міжня дівчина — перша красуня на селі. Її наряджали вінками, стрічками, гілками та водили по дворах. Зустріти Тополю вважа­лося до великої удачі. У цей день в колодязях освячували воду.