Сьогодні сторіччя з дня народження "залізної леді" ОУН
- 14.05.2020, 13:55
- 1 113
14 травня 1920 року на Тернопільщині народилася Ярослава Стецько, яка стала «залізною леді» українських патріотичних сил
Про це повідомляє Infoua.
Слава Стецько (1920−2003) — постать легендарна. Українська політична діячка, журналістка, політолог, голова проводу Конгресу українських націоналістів (КУН), дружина одного з ідеологів ОУН Ярослава Стецька. Вона очолювала ОУН (б) у період 1991−2001 років.
З 1941 року перебувала в підпіллі, у 1943 році потрапила в німецьку катівню. 1944-го року познайомилася з Ярославом Стецьком. Закінчила юридичний факультет Мюнхенського університету. Співпрацювала зі Степаном Бандерою, Дмитром Донцовим.
П’ятдесят років свого життя вона змушена була провести в еміграції, на батьківщину повернулася лише в 1991 році, та й то, під чужим ім’ям — її могли арештувати. Володіла польською, англійською, німецькою, французькою, іспанською, італійською, словацькою, білоруською мовами.
Читайте також: Раді пропонують надати новий офіційний статус прапору ОУН
Вона до останнього була трудоголіком, за часів депутатства ніколи не брала відпустку. Щоранку робила зарядку, плавала в басейні. В усьому відчувалася майже військова виправка — горда постава, акуратна зачіска, бездоганний макіяж, свіжий манікюр. З поганих звичок у неї була лише одна — любила міцну каву. А жіночою слабкістю — біжутерія. Не могла спокійно пройти повз гарні коралі чи каблучки. Але діамантів ніколи не мала — була справжньою, а не вдаваною безсрібницею.
У Києві Слава Стецько навіть квартири не мала, мешкала у племінниці Лесі.
Можна сказати, що їй поталанило. Пройти через надзвичайно важку епоху живою й майже неушкодженою (якщо не згадувати інфаркт). Дожити до української незалежності («Дотягнутися», — так казала вона) і відійти у світлу вічність, не ставши свідком нової війни, на якій українцям знову доводиться проливати кров і віддавати життя за незалежність батьківщини.
«Нехай забудеться моє ім’я, але у вічності й поступі залишиться Україна», — сказала якось Слава Стецько. Проте її ім’я, допоки житиме Україна, ніколи не забудеться.