Європейці чи малороси? П'ять книг про українську ментальність

Про це повідомляє Еспресо.

Адже хто є хто за нинішнього геополітичного розкладу визначається лише на популістському, «народному» рівні, натомість історія ментальності як окрема дисципліна історичної науки, як і раніше, не має академічного визнання.

Історія європейської ментальності. За редакцією Петера Дінцельбахера. — Л.: Літопис

Історію європейської ментальності від античності й до наших днів досліджено у цій книжці крізь призму формування i розвитку основних концептів людського життя: релігійності, сексуальності та кохання, хвороби, віку, смерті, страхів, комунікації, «свого» й «чужого», простору i часу тощо. Доступний виклад матеріалу заохотить до читання усіх, хто цікавиться культурно-історичним розвитком європейських народів.

Водночас нам нагадують, що термінові «ментальність» донедавна закидали загальність, відсутність достатньої диференційованості й зашироку глобальність, тому нині ведуть мову про кризу або й про кілька криз історії ментальності.

«Знову й знову з’являються праці, які справді можна схарактеризувати лише як „ментально-історичні“, — нагадує післямова, — які, однак, оминають це поняття і ведуть натомість мову про „історію культури й історію ідей“, про „форми“ або „уклади життя“, про „історичну антропологію“ і т. ін. А те, що в деяких публікаціях часом трапляється ще й невідповідне вживання терміну з метою привернення уваги, не свідчить про якусь своєрідність цього слова».

Ярослав Поліщук. Пошуки Східної Європи: Тіні минулого, міражі майбутнього. — Чернівці: Видавництво 21

Автор цієї книжки недаремно значить, що зазвичай вітчизняні гуманітарії ставлять у центр своїх досліджень Україну, лише принагідно вдаючись до ширших контекстів, натомість сам він спробував вийти за межі цієї традиції. Тож у центрі уваги наразі — Східна Європа як ідеологічний конструкт, що склався у ХХ ст. і нині продовжує шукати властиву для нього сутність.

«Характеристики Східної Європи множинні й часто суперечливі, вони істотно змінювалися залежно від політичної кон'юнктури ХХ ст., — нагадують нам. — Тим паче, що Західна Європа, переживши страхітливу Другу світову війну, зазнала небувалої вичерпаності ідей та ідеологій, занурилась у небезпечну саморефлексію, роздумуючи над помилками та злочинами минулого». Таким чином, як переконуємося, символічні кордони Європи сьогодні стрімко зміщуються, а її пограниччя означує Україну як континентальний форпост, який у перспективі впливатиме на європейську ідентичність.

Олександр Стражний. Український менталітет. Ілюзії-міфи-реальність. — К.: Дух і Літера

Проблема, що розглядається у цій книжці незвичайна насамперед через те, що вона виходить за межі традиційного, шаблонного уявлення про світовідчуття українців. Таким чином, автор по-своєму відповідає на запитання — хто такий українець, чим мешканці України відрізняються від європейців і росіян, «які карти в колоді української ментальності козирні, а які масті биті». Прочитавши цю книгу, ви по-іншому дивитиметеся на людей, краще розумітимете логіку їхніх вчинків. Оригінальна систематизація матеріалу, діалогічний стиль автора та позитивний заряд, який несе ця книга, роблять її не лише корисною, але й захоплююче-цікавою.

Я. Калакура, О. Рафальський, М. Юрій. Ментальний вимір української цивілізації. — К.: Генеза

У цій книжці висвітлюється сутність ментального виміру української регіональної цивілізації, її феномен, історичні витоки й основні етапи розвитку від найдавніших часів до сьогодення. Викладено теоретико-методологічне, історіософське та історіографічне підґрунтя цивілізаційного осмислення ментальності українського народу.

Досліджується еволюція ментального образу українців під впливом зародження писемності, прийняття християнства, формування козацтва, розвитку книгодрукування, університетської освіти, науки, міжконфесійного діалогу, засвоєння духовних цінностей епохи Ренесансу і Просвітництва, історіософії Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Грушевського та ін. Значне місце відведено аналізу регіональних культурних, духовних, психоповедінкових особливостей менталітету українців на материковій території та в діаспорі. Досліджуються руйнівні наслідки для української ментальності репресивної політики імперських та комуністичного режимів, голодоморів та войовничого безбожництва, показано форми самозахисту менталітету українців, їх спротив асиміляційним процесам.

Олег Криштопа. Останні українці Польщі. — Брустурів: Дискурсус

Багатьох героїв цієї книжки депортували 1947 року в рамках акції «Вісла» на північ і захід Польщі — доти німецькі землі. Таким чином, українці, які з діда-прадіда жили на своїх землях, після Другої світової війни опинилися відділені від співвітчизників українсько-польським кордоном. Тож автор книжки проїхав Польщею, щоби поспілкуватися з українцями, для яких Україна є більш уявною, ніж реальною, є радше краєм спогадів, аніж намірів. У цій книжці вони розповідають про те, чого зазнали під час переселення, як берегли свою ідентичність у чужій країні, яким було і є ставлення до них поляків. Де вони відчувають свій дім? Чи виростуть їхні онуки українцями? Чим відрізняються від українців у Польщі — емігрантів останніх хвиль?
«- Ми зробили папери, але батьки не захотіли, — розповідає один з героїв книжки. — Є інші приклади, коли люди перетягли туди батьків, а ті скоро повмирали. Посадили їх коло блоку бетонного… А то ж майже як дерево пересадити велике. Не прийметься…»