Вигнали? Львівський військовий госпіталь змусив волонтерів покинути їх місце у шпиталі

За словами волонтерки Світлани Сидоренко, їх поставили перед фактом, що до кінця дня, вони повинні звільнити та залишити приміщення на КПП — їх волонтерську кімнатку в шпиталі, повідомляє Форпост.

«Я не бігала, не просилась і не сварилась. А для чого? Як повідомило два місяці назад Міністерство оборони і за ним наш Львівський військовий шпиталь, що ми, волонтери, не потрібні, бо всім МО забезпечує шпиталі. А ми можемо ходити спілкуватись.

Тому я не боролась, а була готова до цього. То ж наостанок відзвітую. Ми зібрались швиденько, рознесли все, що могли за часом, а решта на телефон і дзвінки по відділеннях.

По мірі можливості пороздавали засоби особистої гігієни, футболки, труси, шкарпетки, водичку, соки і печиво; вологі і сухі серветки, мило рідке і шматочками; мед, кефір і йогурт. Роздали ще засоби для миття приміщень, а це серветки, мило для рук, б дезрощини, щіточки для чищення унітазу і стакани до них, миючі засоби. Дякуємо хлопцям з відділень, які не встигали носити по відділеннях, бо ми їх, направду, «загнали»! Хоча вони знову і знову приходили з посмішкою і розносили знову по відділеннях. Багато одягу і взуття ми віддали безхатькам.

Хочу подякувати всім, хто багато років був з нами: пекли, ліпили, варили, шили, збирали і купували. Всім, хто на перший пост чи наш дзвінок відзивались і все робили знову і знову. Вірю, що кожен з вас жодного разу не пошкодував, що зробив якийсь рух чи поштовх на поміч нашим захисникам, як в шпиталі так і на передовій.

Завдяки вам, ми допомогли багатьом хлопцям, від солодощів до всього найнайнеобхідного. І ми звертаємось до вас, наші помічники радіємо і з великою, подякою, що нам гуртом, вдалося «перевернути не малі гори» роботи, але хлопці, наші захисники, в 2014—2016 роках були взуті і одягнені: від білизни, форми і бушлатів, до першокласних берців.

І все це завдяки вам, наші помічники! Були тепловізори і рації, палатки і шоломи, сітки і аптечки, ліки і кровоспинні, постіль і пластирі, тапки і генератори, автомобілі і продукти харчування. Та чи перелічити все зараз?! Важко!

Ми «жили» в шпиталі і шпиталем, хоча деяким працівникам дуже не подобалось, коли ми говорили «в нашому шпиталі», «у нас, в шпиталі»

Зараз в Україні карантин. Ми всі вдома, але (!) ми і надалі працюємо! Відправляємо посилки нашим захисникам.
Очікуємо посилки з бинтами і починаємо шити маски. Друзі наші роблять маскувальні сітки", — пише Світлана Сидоренко.