Передплатити

«Якщо війну забувають, вона зразу ж приходить»

Війна має бути головною новиною щодня. Тоді розумієш, що є люди, які готові загинути тільки тому, що тебе треба захистити. Немає на цій війні чужих загиблих. Кожен проходить через серце, хоча їх уже тисячі, ти не знаєш їх по іменах, але кожен – особиста втрата. Бо він загинув за тебе. І важливо про це пам’ятати. Як і про те, що власне життя не можна тринькати, ти вже не маєш права прожити негідно.

Ці слова журналістки і письменниці Євгенії Подобної — цьогорічної лауреатки Національної премії імені Тараса Шевченка в галузі журналістики, якої вона удостоєна з книжку «Дівчата зрізають коси» — збірку історій 25-ти українок на війні, дуже влучно окреслюють тематику виставки «БлокПост Пам’яті», яка експонується у Львівському будинку офіцерів. Її автор — волонтер місії «Евакуація-200» Павло Нетьосов. Цифра 200 в її назві не випадкова: так на війні позначають кожного загиблого, а від 2014 року ця місія займається пошуками, ідентифікацією та евакуацією тіл загиблих на Донбасі українських воїнів.

На 34 стендах розміщено понад 400 унікальних експонатів. Це документи, особисті речі, біографії, бойові нагороди полеглих воїнів Збройних сил України, добровольчих батальйонів, Національної гвардії, МВС, СБУ, документальні фото- та відеоматеріали з району бойових дій — із самого пекла, уламки зброї, якою ворог обстрілював наших бійців. Є й захоплені ними трофеї, які красномовно свідчать: на Донбасі проти України воюють підрозділи регулярної армії Росії.

Виставка просто не може залишити байдужим кожного, хто побачить і відчує її — серцем. Просто треба прийти і подивитися. Помовчати, подумати. І пам’ятати.

— Це і є пам’ять, — каже ветеран війни в Афганістані та АТО-ООС Олександр Рожко. —  Якщо війну забувають, вона зразу ж приходить.

Фото Володимира СКОРОСТЕЦЬКОГО

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram