У спальні замироточила ікона святого Миколая
У селі Гнатівка Дубенського району у будинку хворої на рак жінки замироточила ікона. Спочатку краплі з образа святого Миколая йшли прозорі, як сльоза. А потім щодня стали міняти барви. І запах на обійсті стояв такий, наче у церкві...
Велике випробування випало на долю родини Рокицьких. Сергій та Марія виховували двох діток. Жили в любові та злагоді. Та раптом молода жінка відчула себе погано. Поїхали на обстеження у Луцьк — і там повідомили невтішну новину.
— У жінки пухлинка була, — розповідає вдівець. — Лікар сказав, що ми вчасно приїхали, але треба оперуватися. Просив не зволікати, приїхати на операцію якнайшвидше. А знаєте, як то воно виходить… Привіз я Марію через півроку, а в лікарні сказали, що вже запізно, там таких операцій не роблять, бо метастази всюди пішли.
— Толі я впросив у Луцьку в онкодиспансері взятися за дружину, — веде далі Сергій. — І вони подовжили їй життя на кілька років. До цієї біди ми були люди віруючі, але у церкву ходили не так часто. А як жінка захворіла, стали їздити по монастирях. В одному з них Марія вибрала собі іконку святого Миколая. Ми купили її і повісили в себе у спальні.
…Якось образ впав зі стіни. Марія його повісила, але невдовзі святий Миколай знову опинився на підлозі. І всередині з’явилися краплі.
— Пам'ятаю, я у полі був. Дзвонить жінка: «У нас щось в хаті з іконою. Почав Миколай плакати, з очей сльози йдуть». Я — додому. Дивлюсь, і справді образ мокрий. Поставили ікону на стіл, а під неї — тарілку.
І стала з ікони стікати рідина. Спочатку прозора, потім кольорова. Барви мінялися ледве не щодня. Бувала зелена, як травичка, темно-фіолетова, жовта чи блакитна й червона, аж кривава… При цьому своїх кольорів сам образ не міняв. А ще запах від ікони йшов сильний і теж щодня мінявся. Навіть на подвір’ї стало незвично пахнути, як у церкві.
Новина про диво в родині Рокицьких миттю облетіла село. Стали сходитися до їхньої хати люди з усіх вулиць, тоді — приїжджати з околиці, сусідніх районів і навіть областей.
— Тут щодня стільки машин стояло! — згадує чоловік. — Тисячі людей щодня приходили. Були навіть із Києва.
Коли в кімнаті сиділи люди, образ не мироточив. Та тільки виходили всі, навіть на кілька хвилин, — миро йшло з великою силою, мисочка ставала враз повна. А в останній день перед тим, як ікону ми вирішили віддати в монастир, ладаном кидало!
Рокицькі передали святиню в жіночий монастир у селищі Млинів — Свято-Вознесенський скит.
— Часто до нас на Службу Божу приїжджала і Марія, — розповідає клірик монастиря Петро Набочук. — Минулої неділі її привезли геть слабку на колясочці, аби могла послухати слово Боже. Так вийшло, що тоді востаннє посповідалася і причастилася…
У труну Марії вклали образочок святого Миколая — небесного заступника, через якого Господь показав у Гнатівці свою присутність.
Рівненська область