Вашківецька «Маланка» встановила загальноукраїнський рекорд

Особливо багата традиціями буковинська «Переберія» у Вашківцях над Черемошем, на яку щороку збираються тисячі гостей не лише з Чернівецької області і всієї України, а мало не з усього світу. І святкують «Переберію» вже невідомо скільки років поспіль. Але саме така забава тут відбувається лише раз на рік — на Маланку!

Історія Маланки у Вашківцях сягає сивої давнини. За леген­дою, власник міста Вашківці барон Петріно, щоб заохотити селян, організував конкурс на кращий карнавальний костюм, а переможцеві пообіцяв бочку пива та звільнення від роботи на барона на цілий рік.

Починається «Переберія» зранку 13 січня. Спочатку пе­реодягаються у театралізовані костюми діти і йдуть колядувати від хати до хати. А ввечері на­стає час для дорослих. Кажуть, завжди переодягалися тільки чоловіки і «водили Маланку» цілу добу — аж до опівночі. Останніми роками переодягаються й жінки.

На Василія уся галаслива пе­реберія із дзвіночками, батога­ми, на конях, фірах, мерседесах роз’їжджає селом, чіпляється до перехожих… І кого тут тільки не побачиш! Від масок Діда і Баби, Ведмедя, Цигана до популярних персонажів шоу-бізнесу, кіне­матографа і політиків. З кожним роком осучаснюють карнавал. Поруч iз Чортом можна побачи­ти якогось вiдомого полiтичного лiдера чи героїню телесерiалу. Не кажу вже про американських полiцейських, бетменiв та iнших «народних улюбленцiв».

Тут не побачите одних i тих са­мих персонажiв навiть у селах по сусiдству. У кожному маланку­ють по-своєму. З’явилися теро­ристи, путани, які «пропонували послуги, не відходячи у кущі», «чесні судді», «політв'язні». Я теж не раз брала участь у «Перебе­рії» у Вашківцях. Пригадую, одна «Маланка», одягнута у розкішний народний старовинний стрій, возила зі собою тачку, на якій стояли магнітофон, з якого гри­міла сучасна попса, і дерев’яна бочка з написом «Баня. Пропо­нуємо масаж і SEX».

Ідучи дорогою у Вашків­цях, треба бути обережним: на мотоциклах, мінітракторцях, «ГАЗелях» і навіть вантажівках перебранці їздять, як «шумахе­ри»: швидко і без правил. Ось козаки везуть сіль, а тут уже розбійники зі свистом мчать, за мить на «кораблі» з піснею «На параходе музыка играет…» поспішають пірати. Усі в одно­му напрямку — до невеличкого ставка. Навколо ставка народу — море, а у ньому… плюскають­ся «маланки», одягнуті у старо­винний вишиваний одяг. Кожна з них має віник — щоб вигнати нечисть. І не страшні хлопцям мороз і холодна вода. Котра «маланка» не може втриматися на ногах — падає просто у кала­баню. Під суцільний регіт важко підіймається і вибігає на берег, розмахуючи мокрим віником, щоб потягнути когось, хто ще не скупався, «в омут с головою». Та як би перебранці не пірнали, не пам’ятають випадку, щоб хтось із «купальників» надбав бодай банальний нежить — вода у ці дні цілюща як для духу, так і для тіла.

Добре, що бодай цього року нарешті встановили загальноукраїнський рекорд. Думаю, «ма­ланкарям» треба було видати та­кий сертифікат ще кількадесят років тому. Бодай за те, що бе­режуть батьківські традиції, не нарікають на брак часу і втому, не скиглять, що настали скрутні часи… Колись Маланку заборо­няли, а вона таки вижила, пере­могла всіх загарбників і навіки залишилася у Вашківцях. Бо тут її земля, тут її веселий народ…