Доленосна зустріч: чого Україні очікувати від переговорів в Парижі і як налаштовані Путін, Меркель та Макрон

Українському президентові доведеться говорити з тим, хто почав цю війну — ще з анексії Криму.

То чи може Зеленський розраховувати на підтримку Меркель і Макрона? Чого чекати нам від цього оновленого «нормандського формату»? І з якими інтересами приїхали в Париж переговорники? Про це йдеться в сюжеті програми ТСН.Тиждень.

«Він брудно грає», — поскаржився втомлений Петро Порошенко Олександрові Лукашенку після однієї з мінських зустрічей.

Ця брудна гра почалася задовго до святкування 70-річчя висадки в Нормандії. Ми бачили її в Беслані та Москві, під час першого конфлікту на острові Тузла і влітку 2008-го в Грузії.

Світова політика ніколи не була цнотливою дівчинкою. Особливо коли йдеться про манеру гри ФСБ. У Нормандії, куди Путін приїхав в червні 2014-го, через кілька місяців після захоплення Криму та початку гарячої фази на Донбасі, світові лідери дипломатично тисли йому руку і позували поруч із ним.

Нормандія

Влітку 2014-го господар нормандського майданчика Франсуа Олланд разом із Ангелою Меркель організували першу 15-хвилинну зустріч Путіна з Порошенком. І хоча вона не мала жодних результатів, вся подальша лінія перемовин та підкилимних ігор увійде в історію під назвою «нормандський формат».

Протягом двох наступних років ці лідери зустрінуться ще чотири рази. Мілан, Мінськ, Париж, Берлін. Найдовша з цих зустрічей — мінська, в лютому 2015-го. Вона тривала 16 годин. Політики воювали за кожну кому в документі, який пізніше стане відомий як «Мінськ-2». Це — 13 пунктів, єдиний існуючий на папері мирний план для Донбасу. Хід цього політичного бою співпав у часі з найкривавішими боями в Дебальцевому. На паперах, які тоді підписала четвірка, Дебальцеве мало лишитися українським. Вже тоді угода була девальвована.

Решта зустрічей народили формулу Штайнмайєра і кілька дорожніх карт із втілення мінських угод. Але не дали сторонам жодного натяку на можливість миру. Всі розуміли: стратегічно — це глухий кут. Але бодай тактичні кроки типу хлібного перемир'я, ремонту водогону, пропускного режиму і обміну полоненими — робити дозволяє.

Після жовтня 2016-го лідери четвірки не збиралися жодного разу. Процес врегулювання спустилося нижче — на рівень контактної групи в Мінську, де перемовляються Україна, Росія, ОБСЄ та представники невизнаних ніким псевдореспублік. І ось, завтра — нова «нормандська зустріч».

«Путін не збирається програвати. Він не народжений програвати. Він хоче показати європейським лідерам його добру волю, його відданість мінським угодам, його готовність виконувати свою частину домовленностей», — говорить директор московського Центру Карнегі Дмитро Тренін.

За ці роки з процесу вибули двоє гравців — Петро Порошенко та Франсуа Олланд. Напередодні зустрічі Володимир Зеленський консультувався з іншим новачком — президентом Франції Еммануелем Макроном.

Вибори та боротьба проти чітко проросійської Марії Ле-Пен змусили більшість вірити, що Макрон буде захищати Україну, як його попередник. Проте ці ілюзії дуже швидко розвіялися.

Журналісти «Росія-24» у репортажі з економічного форуму в Санкт-Петербурзі яскраво описують спілкування власного президента із французьким гостем:

«Настрій у всіх непоганий. Між тим, коли були зроблені ці кадри і моментом, коли президенти прийшли на переговори за участю делегацій, минуло мінімум 15 хвилин. І судячи з усього, Путін і Макрон цей час розмовляли віч-на-віч».

Саме зустрічі з Путіним наодинці — найбільш небезпечні, так вважають чимало експертів. Він, зазначає Віталій Портніков, досвідчений чекіст, зокрема і майже все життя намагався вербувати або залякати.

«Після зустрічі з Путіним Віктор Янукович погодився загальмувати європейську інтеграцію України, після зустрічі з Путіним президент Вірменії Серж Саргсян відмовився від європейської інтеграції Вірменії, він відмовився від Угоди про асоціацію, він погодився з підписанням Угоди про вступ Вірменії до Євразійського економічного союзу, про що навіть і думки не було до цієї зустрічі».

Макрон після зустрічі з Путіним наодинці риторику теж змінив.

«Дякую, дорогий президент, дорогий Володимире, за те, що погодилися прийняти нас тут, в Петербурзі», — сказав Макрон.

Дружність Макрона співпала з погромами і французькою кризою під кодовою назвою «жовті жилети», рух яких багато разів пов'язували з росіянами. А донечка прессекретаря Путіна Ліза Пєскова взагалі відкрито фотографувалася серед протестантів.

Меркель

Канцлерка Ангела Меркель відома своєю особистою неприязню до президента Путіна. Вона виросла в Східній Німеччині і пам'ятає російську, може говорити із ним без перекладачів та добре пам'ятає, як Кремль колись розділив її власну країну. Але політична кар'єра Ангели Меркель добігає кінця. Навряд чи вона буде воювати за Україну завтра в Парижі.

Тестом на лояльність був серпневий розстріл у Берліні чеченського польового командира Зелімхана Хангошвілі. Справу передали в Федеральну прокуратуру через наявність доказів: до злочину причетні іноземні спецслужби. Утім це вбивство не стало новим Солсбері, не отримавши жорсткої реакції з боку німецької влади. З Берліна лише нещодавно вислали двох російських дипломатів. Проте німецький бізнес закликає політиків від можливого посилення санкцій проти Росії.

Путін

Бажання Путіна незмінні. Говорячи про виконання мінських угод, він хоче інтегрувати квазіреспубліки в Україну під виглядом суб'єктів із особливим статусом. І пов'язати політику з вигідними для себе угодами щодо газового транзиту. Всі ці тези останній тиждень озвучують і його дипломати, і агенти впливу Кремля.

«Фактично, сьогодні і Зеленський, і його команда, його фракція в парламенті, все більше використовує риторику „партії війни“ попереднього режиму. Вони стають на ці позиції і тим самим вони створюють базу, через яку ці мирні домовленості, які передбачені в рамках „нормандського формату“ можуть бути зірвані», — сказав нардеп від ОПЗЖ Віктор Медведчук.

На певний час його влаштує, якщо Україна забуде про Крим, легітимізує «ДНР» і «ЛНР» прямими переговорами і виборами та здасться щодо газу. Якщо ні — то ви зірвали «нормадський формат».

Зеленський

Зеленський опинився в темній кімнаті з глухих кутів. Піде на поступки Путіну — отримає величезні проблеми вдома. Не домовиться — Європа все одно йтиме до скасування санкцій. Притягнути в «нормандський формат» США в умовах справи про імпічмент Трампа, що набирає обертів, вже не посилить наші позиції.

Тому він намагається перед зустріччю публічно закріпити «червоні лінії», за які Україна не повинна вийти завтра. Це бажання повернути Крим та всіх полонених, припинити вогонь на всій лінії фронту, вибори за українськими законами після відведення окупаційних військ. І план Б — в разі зриву переговорів — почати будівництво стіни на Донбасі.

Сьогодні

На чиєму боці рингу будуть Меркель і Макрон? Питання майже риторичне. Європа втомилася від України та від власних санкцій. Хоча європейські політологи висловлюють обережний оптимізм.

«Я не можу собі уявити, щоби Берлін і Париж тиснули на Київ. Оскільки для всіх ситуація доволі зрозуміла. Там не може бути виборів, поки не відбудеться роззброєння. Очікування стосовно цього саміту не мають бути надто високими. Мирного рішення не можна досягти вже завтра. Це може бути тільки ще один крок у напрямку миру», — зазначив експерт аналітичного центру Bertelsmann Stiftung Іріам Космель.

Найгірше, що може статися, — вимушене підписання нових зобов'язань України без будь- яких суттєвих поступок з боку Москви. Найкращим варіантом стане фіксація позитивної динаміки мирного процесу в головах Меркель і Макрона. Без будь-яких зобов'язань. Краще домовитися про подальші переговори, ніж нас примусять до миру, домовившись без нас.