Передплата 2024 ВЗ

«Фотографія, як і цікава книжка, має приносити насолоду»

Роботу Ростислава Смука, керівника підприємства, що розробляє системи радіаційного контролю, вибрали для виставки до 180-річчя фотографії

Мабуть, кожна людина має, попри основну роботу, якесь захоплення. Хтось любить класичну музику чи фанатіє від джазу, хтось потайки від друзів пише вірші, а хтось обожнює подорожі і закоханий у фотографію. До таких, хто вміє схопити об’єктивом те, чого інші не бачать, належить і керівник одного з підприємств, яке розробляє засоби і системи радіаційного контролю, а також спецрадіоелектроніку для бронетехніки. Проєкту, яким керує і засновником якого є Ростислав Смук, цьогоріч виповнюється 30 років.

Рибалки. Острів Гоа, Індія. Це фото бере участь у виставці.
Рибалки. Острів Гоа, Індія. Це фото бере участь у виставці.

— Близько десяти років тому я придбав доволі сер­йозний фотоапарат, — роз­повів журналістові «ВЗ» Ростислав Смук. — Моя робота передбачає бага­то поїздок у різні країни світу. Беремо участь у виставках, де представля­ємо свою продукцію, оскільки наша продукція успішно конкурує з зару­біжною. Завжди беру з собою фото­апарат, щоб залишити на згадку світ­лини про перебування в тій чи іншій країні. Правда, іноді знімки місяцями так і залишаються у фотоапараті, що не властиво професіоналам-фото­графам. Бо професіонали того ж дня усе переглядають, чистять, переки­дають на комп’ютер. У мене це все чомусь виходить із запізненням. Зате іноді переглядаю знімки десяти- і п’ятнадцятилітньої давнини.

— Виставляли свої роботи на фото­виставках?

— Фотографія — моє хобі. Але є один знімок, який зараз експонується у фо­тогалереї Василя Пилип’юка на вистав­ці, присвяченій 180-річчю фотографії. Моє фото і прізвище занесено у ката­лог. Це дуже приємно і, зізнаюся, стало несподіванкою, що саме мою фотогра­фію поставили в один ряд з роботами професіоналів.

— Це додало вам стимулу? Мож­ливо, тепер відкриєте персональну виставку?

— Зробив би це із задоволенням, бо маю чимало добрих знімків. Але не маю фізично для цього часу, оскільки керую підприємством, на якому працює понад 200 осіб. Але буду і далі фотографувати і продовжувати вчитися роботи це на високому рівні, використовуючи різні режими фотоапарата.

Чайки годують одна одну.
Чайки годують одна одну.

— Що, на вашу думку, є основним у фотографії?

— Вчасно побачити і підхопити ма­леньку мить, момент, як-от чайки году­ють одна одну. Це фото я зробив у Лос-Анджелесі, на океані.

— Скільки маєте загалом фотогра­фій?

— Це важко підрахувати, але, думаю, не менш ніж 10 тисяч. Це і Токіо, і Лос-Анджелес, і Вашингтон… Об’їздив пів світу, важко вже й перелічити усі міста і країни. І з кожної поїздки привожу сотні кадрів. Важко передати, яку насолоду отримую, коли переглядаю ці фотогра­фії. Фотографія, як і цікава книжка, має приносити насолоду.

— То можете створити конкуренцію фотографу-професіоналу?

— (Сміється. Г. Я.). Зараз, мабуть, кожен другий, хто має сучасний смарт­фон і чудову камеру, є конкурентом професіоналу.

Фото Ростислава Смука