День в історії: 29 вересня розпочалися масові розстріли у Бабиному Яру

Про це розповідає Еспресо.TV з посиланням на історичнйи портал JNSM.

6-а армія Вермахту під командуванням генерала Максиміліана Фреттер-Піко увійшла в Київ зранку 19 вересня з боку Подолу. Було віддано негайний наказ про «Очищення міста від вибухових пристроїв та мін», проте виконати заплановані роботи вчасно не вдалось, і 24 вересня у центрі Києва пролунали вибухи, які знищили кількадесят будинків в середмісті.

Вибухівку було закладено Червоною армією під час відступу з міста. Таким чином Кремль втілював у життя тактику «спаленої землі».

За даними київського бургоміста Леонтія Форостівського, на ліквідацію пожежі пішло півтора тижні. Люди, що втратили житло, якийсь час мешкали на площах й на Володимирівській гірці.

Серед визначних споруд червоні підірвали 12-поверховий «хмарочос» Гінзбурга. Він височів на місці сучасного готелю «Україна» й за рахунок цього справді був як хмарочос.

Під час нищення Хрещатика були загиблі не лише серед фольксдойчів. А й серед цивільних. Житло втратили тисячі киян.

Форостівський пише, що почалося розслідування й 3 т динаміту виявили під Педагогічним музеєм, де у 1917−1918 роках засідала Центральна Рада, 1 т під Оперою. Заміновано було й нинішні будівлі СБУ, Кабміну, Офісу президента, а також Святу Софію.

Підривом займалася диверсійна група НКВС на чолі росіянином з міста з Орла, полковником Віктором Михайловичем Карташовим (він же «Михайлов», він же «Коваленко», він же «барон Мантефейль»).

Він народився 1907 року. В ОГПУ-ВЧК працював з 1926 року.

Підпорядковувався безпосередньо Судоплатову.

Карташова з радистом Давидовим закинули до Києва у липні.

Розшукуючи диверсантів, німецька влада почала тероризувати місто, й Києвом прокотилась хвиля репресій.

Про вину за вчинені руйнування було покладено на місцевих євреїв, серед яких нібито було чимало симпатиків радянської влади.

27 вересня у Києві з'явились оголошення із наказом коменданта міста генерал-майора Курта Еберхарда під загрозою розстрілу всім євреям прибути через два дні о 8-ій ранку з документами та особистими речами на ріг вулиць Дегтярівської та Мельникова.

У неділю зранку 29 вересня 1941 року понад 30 тисяч євреїв невеликими групами рушили на північну околицю Києва. Під приводом безпечної евакуації їх реєстрували і, відібравши документи та змусивши роздягутись й полишити особисті речі, по 30−40 чоловік під конвоєм відводили до розташованого поблизу Бабиного яру, де їх розстрілювала зондеркоманда 4-а айзнатцгрупи «С» під керівництвом штандартенфюрера С С Пауля Блобеля за підтримки 45-го і 303-го батальйонів німецької поліції порядку полку поліції групи армій «Південь». Після того як спеціально викопані 25-метрові рови наповнювався 2−3 рядами тіл, мертвих присипали землею.

Протягом наступних двох років у Бабиному Яру було також розстріляно 621 члена ОУН Андрія Мельника, 100 матросів Дніпровського загону Пінської воєнної флотилії, знищено 5 циганських таборів, загалом, за оцінками, від 70 до 200 тис. чоловік. Окрім того, у розташованому поблизу Сирецькому концтаборі, де утримувались колишні комуністичні активісти, чиновники і військовополонені, за роки війни загинуло більше 25 тис. осіб.