За дві копійки — 17 тисяч гривень!
Серед дрібних монет, які НБУ вилучає з обігу, можуть бути екземпляри, за які колекціонери готові заплатити у сотні разів більше за номінал
Уже з першого жовтня магазини не прийматимуть монети номіналом 1,2 та 5 копійок. Утім, одну та дві копійки уже давно перестали сприймати як платіжний засіб. І якщо таким «металобрухтом» видають решту, то мало хто її забирає. Та, як виявляється, навіть серед таких монет трапляються вельми цінні екземпляри. Деякі з них можна продати за 50−100 гривень, а деякі — навіть за кілька тисяч гривень!
«Серед звичайних розмінних монет трапляються екземпляри, ціни яких на ринку можуть у сотні разів перевищувати номінал. Переважно ціняться монети пробних тиражів, брак, фальшаки, монети, випущені малими тиражами, — каже голова Асоціації нумізматів Галичини Степан Гнатюк. — Наприклад, у 2004-му році в обіг монети не вводились. Але у 2003 викарбували по п'ять тисяч екземплярів 25 копійок і 50 копійок — спеціально для сувенірних наборів. Нині ці монети також дорого ціняться».
Звичайно, неексперту на око важко визначити рідкісна монета чи рядова. Наприклад, значення може мати навіть кількість ягідок у гронах калини, які є на реверсі кожної монети (реверс — це той бік, де вказаний номінал), і навіть як ті ягідки розташовані.
Найбільше цінних екземплярів трапляється серед монет, викарбуваних до 96 року, тобто до введення гривні. Монети чеканили уже з 1992 року — в Італії, Великій Британії, а також на Луганському верстатобудівному заводі (на якому також випускали патрони). Відповідно пробували різні дизайни, різні номінали. Наприклад, були викарбувані монети у 3, 15 та 20 копійок, які так і не ввели в обіг. Крім того, пробували різні сплави (були навіть срібні), і навіть перекарбовували на копійки монети інших країн.
Найдорожчою розмінною монетою є 2 копійки 1992-го року випуску. Їхня ціна за каталогом — 13−17 тисяч гривень. Це був пробний тираж, який випустили в Луганську, отримавши матриці з Англії. Перед тим карбували монети у 10 копійок, і граверам здалося, що 10 і 2 копійки практично однакового діаметру. Тому форму для двох копійок скопіювали з десятки. Але оскільки 2 копійки все ж меншого діаметру, виявилось, що калиновий вінок надто далеко від бортика монети. Таких пробних «двійок» вичеканили всього кілька десятків штук. Тому вони так ціняться у колекціонерів. Правильні «двійки» того ж року випуску особливо не ціняться.
Ще одна дорога монета з тих часів — 1 копійка 94-го року. Цінні екземпляри з цієї серії не магнітяться. Найвища ціна, за яку продавали одну копійку цього року — 7430 грн. За стільки придбав рідкісну монету колекціонер на аукціоні Віоліті у 2016-му році. Ще одна цінна монета з Луганського заводу — 5 копійок 94-го року. Звичайно, не усі монети одно й того ж року випуску однаково цінні. Якщо вдасться знайти 5 копійок 94-го з гладким гуртом (ребром), то її ціна може сягати і семи тисяч гривень.
Цікаво, що навіть фальшиві монети ціняться колекціонерами. Справа в тому, що виготовлення монети нині обходиться значно дорожче, ніж її номінальна вартість. Тому підробляти копійки немає жодного сенсу. Натомість у 90-хх, коли гривню лише ввели в обіг, долар коштував приблизно 1,7 грн. Тож 50 копійок досить активно підробляти. Особливо, якщо врахувати, що з заводів тоді «виносили» все, що можна було підняти. Фактично і станки, і матеріал були безкоштовні, чого ж не заробити. Найбільше таких карбувальників було у Донецьку. Тому серед колекціонерів навіть є термін «донецький фальшак». Коштують такі фальшиві монети від кількох десятків до кількох сотень гривень.
