Оксана була кращою серед кращих

Перестало битися сердечко нашої Оксани, моєї Санічки...

З Оксаною Лещишин (тоді ще мала дівоче прізвище Петришин) я подружилася під час вступу в університет. Це була дружба з першого погляду. З першої хвилини знайомства стало зрозуміло, що ми будемо найкращими подругами «нерозлийвода». Не знаю, чому так стається… Просто розумієш, що це твоя людина.

Зі студентських років я нею захоплювалась: така справжня, чесна, надійна, принципова і водночас чутлива, терпелива, доброзичлива, делікатна. І глибоко порядна. Зразок Людини! А ще надзвичайно вродлива, здається, у неї були закохані чи не усі хлопці на нашому курсі. Вона мені нагадувала Жаклін Кеннеді. Я її часом так і називала…

Ось так, з першого курсу і до сьогодні, ми з нею йшли по життю пліч-о-пліч. Оксана багато років очолювала відділ реклами газети «Високий Замок». Не буде перебільшенням сказати, що вона була душею газети…

Її любили всі, хто її знав. І вона любила людей, завжди шукала в них краще. Від неї можна було підзаряджатися оптимізмом. Вона щедро дарувала усім свій невичерпний позитив.

Санічка жила не для себе, а для інших. Без залишку віддавалась сім`ї, роботі, друзям… Свої інтереси для неї ніколи не були пріоритетом. До останнього подиху переживала за долю нашої держави…

Вона була кращою серед кращих. Саме про таких людей кажуть — «на них тримається світ»… Тому коли цей світ покидають найкращі, не можеш цього зрозуміти та сприйняти. Щось не так з цим світом…

Вона мужньо боролася з проклятою хворобою, боролася так відчайдушно, що мало кому, вистачило на це сил. Боролася і вірила у перемогу. Усі ми вірили. Але хвороба перемогла…

Санічка була для мене, як рідна сестра, якої не маю. Була і буде. Бо я ніколи не змирюся, що її не стало! Ти назавжди з нами…

Наталія Балюк