Тримаємося на аграріях і заробітчанах

Чи вдасться повторити рекордне зростання ВВП України у ІІ кварталі, 4,6 %, у 3-му й 4-му?

Поки політики були зайняті виборами, українська економіка показала неочікуване зростання у другому кварталі 2019 року — 4,6% (у першому кварталі ВВП зріс лише на 2,5%). Такий показник перевершив навіть найоптимістичніші прогнози експертів, які очікували 3,5−3,8% зростання. Попри війну та фактично втрату промислового Донбасу, українська економіка стабільно зростає з початку 2016 року. Хоча масові скарги на «зубожіння» не припиняються, купівельна спроможність українців за п’ять років суттєво зросла. До прикладу, у січні 2014 року середня зарплата українця становила 3148 грн, а у червні цього року — 10 783 грн. І це один з основних чинників зростання ВВП.

— Як на мене, є дві причини зростання економіки: зростання споживання та зростання експорту на тлі сповільнення імпорту, — пояснює виконавчий директор СASE Україна Дмитро Боярчук. — Однак ті 4,6% зростання ВВП, які ми отримали у другому кварталі, — випадкові. Так, деякі позитивні речі все ж були зроблені за попередні п’ять років, і зростання на 2−3% ми заслужили, але не більше. Наша економіка залежить від трудової міграції та переказів заробітчан з-за кордону. Гроші, зароблені за кордоном, витрачають в Україні самі заробітчани чи члени їхніх родин, і це стимулює споживання. Але на експорті робочої сили далеко не заїдемо. Частина заробітчан залишається за кордоном, забирає сім’ї, дітей, тож у перспективі матимемо негативні наслідки від цього. З іншого боку, через високий рівень трудової міграції чимало українських роботодавців піднімають зарплати, аби втримати кваліфікованих працівників в Україні.

— На зростання внутрішнього попиту, мабуть, вплинуло й зміцнення гривні?

— Як на мене, нинішня ціна гривні — нездорова. Вона базується на гарячих грошах: іноземці прийшли, скупили облігації, гривня зросла. Але вони так само можуть піти, і тоді матимемо кардинально протилежну ситуацію. Зрештою, зміцнення гривні — це субсидування попиту на імпорт, а це не надто добре для нашої економіки.

— Попри це, експорт також зростав у другому кварталі?

— Поряд із переказами з-за кордону, другий стовп нашої економіки — агроекспорт. Але знову ж таки, нам бракує високотехнологічного агровиробництва, яке би давало стабільний дохід, а не залежало від погоди і урожаю. Натомість українська промисловість стагнує уже тривалий час, хоча на світових ринках ситуація сприятлива. Для розвитку нашої промисловості потрібні значні інвестицій, причому іноземні, бо на внутрішньому ринку ресурсів бракує. Іноземці можуть завести мільярди, і це дасть поштовх до розвитку економіки. Але вони сюди не прийдуть, поки не будуть впевнені у захисті своєї власності, у нормальній роботі судової системи, у тому, що силовики не втручатимуться у роботу бізнесу тощо. Тобто без системних реформ в усіх сферах важко сподіватись на стрімке економічне зростання.

А тим часом…

Україна — у трійці основних агропостачальників Євросоюзу

Українські аграрії продовжують нарощувати обсяги експорту до ЄС. Із червня 2018 року по травень 2019-го експорт сільгоспродукції з України до ЄС сягнув 6,47 млрд євро, що на 20,4% більше, ніж за аналогічний період 2017−2018 років. За обсягами експорту агропродукції до Є С Україна посіла третє місце, поступившись лише США (12,96 млрд євро) та Бразилії (11,7 млрд євро). А за темпами зростання агроекспорту до ЄС у травні цього року Україна зайняла перше місце, випередивши навіть Китай. Китайські агрохолдинги наростили експорт до ЄС на 103 млн євро, а українські — на 173 мільйони.